Предмети щоденного вжитку, покинуті на колії перед табором Аушвіц-Біркенау | Станіслав Муха | www.auschwitz.org/EPA/PAP

Звернення Президента Республіки Польща Анджея Дуди з нагоди відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. На цей рік припадає 75 річниця визволення німецького нацистського концтабору смерті Аушвіц.

Двадцять сьомого січня 1945 року радянські солдати визволили німецький нацистський концтабір смерті Аушвіц. Те, що вони там побачили, досі викликає глибоке обурення і почуття абсолютного морального осуду.

Тоді було звільнено близько 7 тисяч в’язнів. Раніше, 17-21 січня, з КТ Аушвіц та його підрозділів було евакуйовано близько 56 тисяч в’язнів, яких виснажливим маршем смерті погнали вглиб ІІІ Рейху. В таборі залишилися люди-тіні, скалічені тривалими неймовірними фізичними і психічними тортурами. Вони чудом вижили в нелюдських умовах голоду, морозу, хворіб, виснажливої праці, безжальних побоїв цькування собаками, криків і знущань наглядачів. Дехто став жертвою злочинних медичних експериментів. Щоденно вони бачили смерть своїх колег по нещастю: чоловіків, жінок, старших та неповносправних осіб, а також дітей. Були свідками чисельних страт, в тому числі таких, які есесівці влаштовували заради жахливих розваг. Декого з в’язнів змушували переносити тіла замордованих у газових камерах і спалювати їх в крематоріях. З усвідомленням того, що на них чекає та сама доля.

Це лише короткий опис пекла на землі, яким був концентраційний табір Аушвіц, – місце, в якому знищено понад мільйон євреїв та тисячі жертв інших національностей, в тому числі поляків, ромів, сінті, а також військовополонених Червоної армії. Така ж доля спіткала мільйони євреїв, знищених в інших німецьких нацистських таборах смерті: в Треблінці, Собіборі, Белжці, Кульмгофі, Штутгофі та десятках інших. Влада ІІІ Рейху запланувала і реалізовувала цілковиту екстермінацію єврейського народу. Для цієї мети було створено мережу концтаборів, які працювали, як справжні фабрики смерті. Знищення людей було схожим на роботу промислових конвеєрів – убивали сотнями і тисячами, ефективно, з урахуванням часу і транспортних витрат, все детально документуючи. Такого жахливого упослідження і приниження мільйонів невинних жертв ніколи ще не знав світ.

В’язні | www.auschwitz.org/EPA/PAP

Про це важко читати, писати, говорити... У Книзі Еклезіяста читаємо такі слова: з великої мудрості постає й велика скорбота, і той, хто множить знання, примножує страждання. Однак, треба робити цю роботу. Треба передавати ці знання новим поколінням. Навіть ціною страждання, яке воно в собі несе. Майбутнє світу мусимо творити, опираючись на глибоке розуміння того, що понад 75 років тому трапилося в серці Європи, і про що продовжують говорити очевидці. Нехай вічною пересторогою буде також те, що сталося з народом нащадків Лейбніца, Гете, Шиллера, Баха – інфікованим вірусом імперської пихи і расистської зневаги. Не можемо також забути, що останній, вирішальний крок до ІІ світової війни – без якої не було б трагедії Голокосту – стало таємне підписання угоди між Сталіном і Гітлером 23 серпня 1939 року. Воно передбачало позбавлення країн Центральної Європи свободи і суверенітету, а задекларована співпраця обидвох тоталітарних режимів тривала до останніх годин перед 22 червня 1941 року, коли Німеччина зненацька напала на СРСР.

Правда про Голокост не може померти. Її не можна підправляти чи видозмінювати заради будь-яких цілей. Заради світлої пам’яті про знищення євреїв та з поваги до інших жертв тоталітарних режимів 20 століття – ми не можемо і не будемо цього допускати. Нам не забракне сил, щоби світ пам’ятав про цей злочин. І щоби нічого подібного більше не повторилося.

Місію поширення правди про Голокост та підтримки євреїв, яким загрожувало знищення, ще раніше взяв на себе польський рух опору. Створена на наших окупованих землях Польська підпільна держава старалася врятувати всіх, хто ще донедавна був громадянином незалежної Польщі. У вересні 1940 року офіцер Польського війська Вітольд Пілецький, узгодивши свої дії з конспіраційною владою, добровільно потрапив до КТ Аушвіц. Втік у квітні 1943 року, а потім передав звіт про те, що там діється. Ось його фрагмент: „Хворих [на тиф], непритомних і вже майже здорових (...) запакували до автомашин і вивезли (...) до газових камер. (...) Один восьмилітній хлопчик просив есесівця, аби той його залишив. Впав перед ним на коліна. Есесівець копнув його в живіт і кинув до машини, як щеня”. Також Ян Карський, емісар польської еміграційної влади, на власні очі бачив жахи, які діялися у варшавському ґетто та німецькому пересильному таборі в Ізбіці. Підготував меморандум про систематичний німецький геноцид євреїв. З грудня 1942 року демонстрував його громадським середовищам та найвищому керівництву союзних країн. Раніше ще генерал Владислав Сікорський, прем’єр польського уряду в Лондоні, направив до союзників ноту, прийняту на засіданні Ради міністрів 6 червня 1942 року. В ній він рапортував: „...знищення єврейського народу на місці в нечуваних розмірах. В містах Вільнюс, Львів, Коломия, Станіславів, Люблін, Жешув, Мєхув знищують десятки тисяч євреїв. У ґеттах Варшави і Кракова ґестапо щодня здійснює масові страти. (...) Євреї в Польщі переживають найжахливіші переслідування за всю свою історію”.

Група дітей показує свої тюремні татуювання | www.auschwitz.org/EPA/PAP

Разом з тим Польська підпільна держава створила Раду допомоги євреям при Представництві уряду РП на батьківщині. Завдяки їй близько 50 тисяч осіб отримало документи, притулок, гроші та медичне забезпечення. Польські дипломати організовували втечі євреїв на непідконтрольні нацистам території. Значна частина вцілілих у Голокості завдячують своїм життям тисячам польських Справедливих серед Народів Світу. В наших родинних переказах, історичних документах та літературі живе пам’ять про багатьох людей єврейського походження, яких переховували на стрихах, у пивницях і стодолах. Про те, як ділилися з ними їжею чи вказували безпечний шлях для втечі. А варто пам’ятати, що в Польщі за кожен такий акт німецький окупант карав смертю. Траплялося таке сотні разів. Серед мільйонів поляків були також ті, хто міг допомогти євреям, які переховувалися, але не зміг цього робити зі страху за життя власне і своїх близьких. Були й такі, хто з власної ницості здавав євреїв до рук німецької окупаційної влади або й самі ганебно з ними вчиняли. В драматичних обставинах того часу судова система Польської підпільної держави засуджувала таких злочинців до смерті і виконувала вироки.

Збудовані в окупованій Польщі німецькі нацистські концтабори були і досі є для нас жахливим приниженням. Вони заперечують всю нашу тисячолітню культуру та історію, польський дух свободи, толерантності та солідарності. Геноцид євреїв, хоч і був організований на території майже всієї Європи, був особливо дошкульним ударом по Польщі, яка завжди була багатонаціональною та багатоконфесійною країною. Єврейська громада у довоєнній Польщі була найчисельнішою в усій історії цього народу. Із 6 мільйонів громадян Речі Посполитої, які загинули в ІІ світовій війні (це більш, як одна п’ята всього населення), аж 3 мільйони становили польські євреї. І саме вони складали найбільшу частину жертв Голокосту. Єврейська громада, яка жила і розвивалася на наших землях близько десяти століть.

За кілька років зникла майже цілковито. Польща раптом втратила тисячі єврейських творців культури, дослідників, лікарів, правників, урядників, підприємців, ремісників, купців та інших цінних спеціалістів. Серед знищених були рідні, друзі, сусіди і співробітники осіб неєврейського походження. В наших містах живе пам’ять про мучеництво євреїв, яких німецькі окупанти зосереджували в районах-тюрмах, якими були ґетто. Лише окремі довоєнні синагоги служать сьогодні будинками молитви. В уцілілих приміщеннях єврейських релігійних шкіл чи ритуальних лазень більше не лунають ідиш та іврит. В сучасних межах Польщі є близько 1200 ідентифікованих єврейських цвинтарів, але їхні могили нема кому відвідувати. Безповоротно знищено єврейські витвори мистецтва і художніх ремесел, стародруки, книги, рукописи вчених, літераторів, композиторів.

Взуття та одяг, відібрані у в’язнів | Станіслав Муха | www.auschwitz.org/EPA/PAP

Історію євреїв у Польщі та їхнього знищеного світу ми розповідаємо сьогодні через наукові публікації та конференції, фестивалі, виставки, концерти, пам’ятники, в рамках діяльності державних наукових інституцій, осередків культури, як то музеї, театри, архіви чи бібліотеки. Поступово відроджують єврейські конфесійні общини, громадські організації, видавництва і часописи. Ми підтримуємо цю діяльність, бо в розповіді про польських євреїв, їх мучеництво німецькому нацизму не може бути надано останнього слова.

Пам’ять про трагедію, якою було знищення євреїв, має стати важливим і тривалим процесом навчання заради миру. Розповіддю, яка проймає людські серця, ламає бар’єри упереджень, поділів та ненависті. Лекцією про те, як проявляти розуміння та надавати допомогу упослідженим долею.

Саме так ми відзначаємо Міжнародний день пам’яті про жертви Голокосту. Рішенням ООН вже 15 років він припадає на річницю визволення КТ Аушвіц. Тому сьогодні на території польського Державного музею Аушвіц-Біркенау – в місці, де розпорошено понад мільйон жертв Голокосту, – зустрічаємося в колі керівників і високих представників країн усього світу. З нами разом літні врятовані. У 75 річницю символічного завершення знищення ми свідчимо правдиво. Спільно закликаємо до миру, справедливості і поваги між народами.

Вічна пам’ять і честь замордованим в КТ Аушвіц!

Вічна пам’ять і честь жертвам Голокосту!

Переклад з польської Володимира Гарматюкa

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Senat Rzeczypospolitej Polskiej nad Polonią
Fundacją Wolność i Demokracja

Проект співфінансований в рамках допомоги полонії та полякам за кордоном Сенатом Республіки Польща за посередництвом Фонду „Свобода та Демократія”

Up