Російська пропаганда в Інтернеті (Фото: Shutterstock)
Триваюча російсько-українська війна має багато площин. Одним із її ключових елементів є інформаційна діяльність, тобто так звана інформаційно-психологічна операція. Вона має на меті вплив на військову та геополітичну ситуацію через дію на суспільство як російське та українське, так і світове.
Готуючись до повномасштабної війни, Російська Федерація сильно інвестувала в пропагандистську та дезінформаційну діяльність. Її головною метою було заохочення росіян до боротьби, розпалення ненависті до українців та виправдання необхідності війни міжнародній спільноті (зокрема наратив про дискримінацію російськомовних громадян України та історично-географічні „роздуми” Владіміра Путіна про минуле українських територій).
Зараз, коли повномасштабна війна триває понад рік, а весь світ побачив справжнє обличчя „російської демократії” та „турботи” про добро власного народу, цілі російської інформаційно-психологічної операції змінились. Скоріш за все ніхто не має ілюзій щодо того, що вдасться якось логічно обґрунтувати варварське вторгнення, тож зараз росіяни використовують тактику інформаційного залякування та намагаються посварити союзників.
Проводячи інформаційну війну, Російська Федерація хоче залякати українців і її партнерів, вводячи „ядерні аргументи”. Неодноразово в медіа з’являлись заяви Кремля про те, що постачання військової техніки, у тому числі, наприклад, передання Великою Британією протитанкових ракет, що містять збіднений уран, призводять до ескалації війни, а отже можуть призвести до застосування росіянами ядерної зброї.
Володимир Путін на великому екрані (Фото: Associated Press / East News)
Росії залежить на Україні, тому що вона є наддержавою тільки тоді, коли українська держава перебуває у сфері її впливу. Тож у своїй пропаганді злочинний режим намагається теж підірвати вірогідність України як союзника, стараючись представити її слабкою, корумпованою, нездатною до самостійності та безперспективною державою, а також зруйнувати довіру до неї з боку міжнародних партнерів.
Російсько-українська війна є вичерпливою для українського суспільства, а також для економіки та інфраструктури. Економічні наслідки цієї війни, в постаті, наприклад, підвищення цін, відчувають також мешканці країн Європейського Союзу та НАТО. Тож російські пропагандисти та „інформаційні агенти” в цілому світі стараються викликати в суспільствах знеохочення щодо допомоги України, адже це нібито негативно впливає на щоденність громадян окремих союзницьких держав.
Загалом, Росія хоче посварити українців, які захищають власну свободу, з міжнародними партнерами та переконати союзників, що це не їх війна, а захист українських кордонів є виключно справою українців. Злочинна російська влада досконало розуміє, що Україна залежить від постачання зброї, але також від фінансової та гуманітарної допомоги.
Польща лідирує серед країн, які підтримують Україну, тож вона на прицілі російської пропаганди та дезінформаційних дій. Головною тезою, яка має посварити поляків і українців є нібито бажання поляків зайняти Західну Україну. Неодноразово в російських ЗМІ, що гірше також у соціальних мережах як польських, так і українських кремлівських ботів чи корисливих ідіотів, з’являвся наратив, що Польща хоче окупувати Креси в обмін на допомогу, яку надає.
Демонстрація у Кракові (Фото: Пьотр Ґузік / Fotorzepa)
Також поширюються антибіженські наративи. Росія старається викликати знеохочення до українців, що живуть в Польщі, які тікали від російських ракет і танків з власних домів. Пропаганда намагається переконати поляків, що біженці мають краще положення в суспільстві, а польська держава краще їх захищає та надає більше привілеїв, ніж своїм громадянам.
У медійному просторі не бракує також спекуляцій щодо польсько-українського, часто тяжкого та болючого, історичного минулого. Нагадуючи про волинську різню, Росія хоче відкрити старі рани та викликати ненависть поляків до українців. У російському наративі Польща має шанс помститись українцям, перестаючи допомагати в боротьбі проти Росії.
У польському контексті Росія вдаряє також у внутрішньополітичний поділ суспільства. У соціальних мережах звучить наратив, що правлячий уряд хоче ввести Польщу у світову війну проти Російської Федерації, а кожне передання військової допомоги ослаблює Польщу й суперечить її національному інтересу. Кожна чергова заява про допомогу Україні супроводжується коментарями, що теперішня влада хоче ескалювати російсько-український конфлікт.
Водночас попри російські намагання, згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології, 63% українців вважають поляків історично найближчим народом. Польсько-українська дружба, яка виникла та зміцнилась через злочинне російське вторгнення в Україну, залишиться спільною спадщиною поляків та українців й триватиме поколіннями.
Демонстрація громадян України (Фото: Анджей Хулімка / Forum)
Російська інформаційно-психологічна операція спрямована передусім на викликання емоцій. Важливо не піддаватись цьому. Необхідний критичний аналіз новин, а також пошук фактів та об’єктивних аргументів. Критичне мислення, демократичні цінності та пошана людського життя, характерні вільним людям, залишаються найкращим доказом того, що українці в цій війні борються за добро цілого світу.
Натомість російські звірства, катування, ґвалтування, вбивства цивільних і військовополонених, а також зневага до правди, доброти, справедливості та життя іншої людини, показують, що саме Російська Федерація мусить понести відповідальність. Політики та військові мають стати перед кримінальним трибуналом, а сама псевдоімперія повинна виплатити контрибуцію.
Усвідомлюючи це, західні партнери, на чолі зі Сполученими Штатами Америки, Великою Британією та Польщею, продовжують підтримувати Україну та український народ. Численні програми допомоги, політична, фінансова й гуманітарна підтримка, ініціативи звичайних людей для допомоги біженцям, постачання озброєння та міжнародна консолідація є доказом того, що правда та справедливість виграють у протистоянні з пропагандою, дезінформацією та залякуванням.
Текст: Данута Стефанко
