Портрет Юзефа Вибіцького (Фото: Музей національного гімну)
Юзеф Вибіцький, автор польського національного гімну, багаторазовий депутат Сейму, один з ініціаторів Барської конфедерації, учасник робіт із впровадження Конституції 3 Травня, співорганізатор Костюшковської інсурекції. У 2022 році минає 275 річниця з дня його народження і 200-ліття з дня його смерті. З цієї нагоди Сейм Республіки Польща встановив Юзефа Вибіцького патроном цього року. Запрошуємо ознайомитися з найважливішими сторінками його життєпису.
Освіта та політична кар’єра Юзефа Вибіцького
Юзеф Вибіцький народився 29 вересня 1747 року в Бендоміні на Кашубах. Навчався в єзуїтському колегіумі, де дуже швидко досвідчив функціонування застарілої освітньої системи – навчання суто напам’ять, яке виключає самостійне мислення, а також моральний та фізичний тиск на учнів. Це призвело до спроби організації Юзефом Вибіцьким учнівського бунту. У наслідок цього його виключили з колегіуму. Пізніше проходив юридичну практику при Коронному трибуналі в Познані, який був найвищим судом у Короні Королівства Польського.
Маючи лише 18 років Юзеф Вибіцький розпочав політичну кар’єру участю в королівській елекції Станіслава Августа Понятовського у 1764 році. Пізніше брав участь в Барській конфедерації. У 1770 почав вивчати право, природничі науки та філософію в Лейденському університеті. Однак уже наступного року повернувся до Польщі, де за дорученням керівників Конфедерації, нав’язував дипломатичні контакти з французьким посольством. На постійно оселився у Польщі в 1772 році.
Садиба Юзефа Вибіцького в Бендоміні, нині Музей національного гімну (Фото: публічний домен)
Займався адміністративною та політичною діяльністю. У 1776 році йому довірено розробку кодексу прав. Результатом цієї роботи був також інший твір Юзефа Вибіцького: „Патріотичні листи до Ясновельможного ексканцлера Замойського, права упорядковуючого, писані”. У цих 14 текстах помістив свої суспільні та політичні погляди. Критикував попередній лад у Польщі, а також помістив там постулат про звільнення селян і скасування панщини. Як на ті часи цей постулат був майже революційний.
Як юрист, що вирізнявся своїм талантом, брав участь у королівських четвергових обідах. У 1781 році осів у маєтку в Манєчках. У цей період презентував у поблизьких помістях опери власного авторства. Розповсюджував анонімно принагідні вірші, писав лібрето до опер та сценічні твори.
Костюшковська інсурекція та створення Легіонів Польських
Після російського вторгнення Юзеф Вибіцький взяв участь в таємних приготуваннях до Костюшковської інсурекції. Відіграв важливу роль в цьому останньому повстанні І Речі Посполитої, адже звернення Тадеуша Костюшка до мешканців Великопольщі, у якому закликав до участі в повстанні, вийшло саме з-під пера Юзефа Вибіцького.
Поразка повстання змусила його покинути польські землі. У 1795 році Юзеф Вибіцький приїхав до Парижа, де поповнив ряд еміграційних діячів, які прагнули відбудови Польщі. На еміграцію та приїзд до Парижа намовив також Яна Генрика Домбровського. Разом вони розпочали переговори щодо утворення Легіонів польських. Легіони створювалися у складних умовах, оскільки бракувало достатніх коштів. Остаточно 9 січня 1797 року Ян Генрик Домбровський за участі Юзефа Вибіцького підписав угоду про створення Легіонів на боці Франції. Цей документ підписав також Наполеон.
Домбровський (перший зліва) та Вибіцький (другий зліва) зустрічаються з Наполеоном у Берліні в 1806 році (Фото: публічний домен)
Юзеф Вибіцький не був чинним солдатом, але брав активну участь в організації Легіонів в Італії. Саме для легіоністів написав „Пісню Легіонів Польських в Італії”, відому як „Мазурка Домбровського”. Твір повстав у 1797 році в Реджо. Зразу отримав велику популярність. Рік після написання його вже знали на всіх польських землях, поділених поміж трьома загарбниками. Пісня співалась під час листопадового та січневого повстання, вона додавала сил у часи I та II світової війни. У 1927 році стала польським національним гімном.
У 1806 році Юзеф Вибіцький разом з Яном Генриком Домбровським брали участь у розмовах з Наполеоном. Імператор пообіцяв їм відновити незалежність Польщі. За наказом Наполеона, який прагнув використати знання Юзефа Вибіцького з права, творець польського гімну виїхав до Варшави. З 1807 року почав там формувати нову адміністрацію. Як член тимчасової Правлячої комісії, відіграв значну роль у створенні Варшавського князівства.
Творчість та літературна спадщина Юзефа Вибіцького
З 1805 року Юзеф Вибіцький був членом Товариства друзів науки. Був також шанованим оратором і письменником. Є автором зокрема збірки „Політичні думки про цивільну свободу”, комедії „Шляхтич міщанин” та трагедії „Зигмунт Август”. З 1802 року писав щоденники „Життя моє”, які не закінчив. Великий успіх мала його звичаєва комедія морально-дидактичного характеру „Куліг”.
Юзеф Вибіцький написав „Мазурка Домбровського” у 1797 році (Фото: публічний домен)
Літературна спадщина Юзефа Вибіцького, його політичні, юридичні твори, а також поезії та театральні твори сьогодні майже зовсім забуті, попри те, що крім „Мазурки Домбровського” він залишив після себе численні публіцистичні праці, сеймові промови, звернення, політичні процеси. Ці твори видавалися за життя автора, однак велика їх частина, у тому числі драматичні, дочекалася публікації аж у XX столітті.
Юзеф Вибіцький помер 10 березня 1822 року. Похований в Бродниці. У 1923 році його останки перевезли до Познаня до крипти при костелі Святого Войцєха, де спочивають заслужені великополяни. Натомість в Манєчках, де жив понад 10 років, створено музей його імені, а в родинному Бендоміні з 1978 року знаходиться Музей національного гімну.
Опрацювала Кароліна Шостак
