Важка валіза, наповнена книжками, картами, таблицями, зошитами. Давні конспекти, писані ще під час навчання в інституті років з двадцять тому. А час давно пішов уперед, а час диктує свої вимоги. Особливо у вивченні іноземної мови, яка також щодня змінюється, бо є живим організмом. І треба встигати за мовою, яка змінюється, і за учнями, які вже не готові сприймати подачу матеріалу в класичній формі, бо вони вже настільки технічно залежні, що підручник для них є швидше раритетом з музею чи якоюсь обов’язковою рутинною атрибутикою, але швидше символічного характеру.
Як навчити учнів іноземної мови (у нашому конкретному випадку – польської), щоби і викладач ефективно використав свій час, вміння і здібності, і щоби учень отримав від того навчання і задоволення і потрібний результат?
В Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську відбувся методичний тренінг для вчителів „Сучасні технології на заняттях з польської мови”. Інтернет, ґаджети, мобільні додатки, комп’ютерні таблиці, готові завдання, міні-фільми – все це можна застосовувати і набагато ефективніше у вивченні будь-якого предмета.
- Мусимо розуміти, що діти, які зараз навчаються, мислять іншими категоріями. Якщо ми змусимо їх читати підручники і говорити мовою незрозумілою для них, ми не знайдемо контакту, – говорить вчитель польської мови з приватної школи „Мовний експерт”, Іванка Мазурик. - Нам потрібно говорити мовою сучасною. Якраз за допомогою таких нових технологій ми можемо до них достукатися. Ми вже мали такий досвід, про який говорить пані Саманта Бусіло, у Калуші. Я давала учням завдання з інтенет-сторінки і на уроці ми вже розуміли одне одного. Вони економили час, не гортали підручники, робили тести, завдання, вивчали лексику навіть їдучи у маршрутці. Ми мусимо пристосовуватися. Якщо хочемо бути цікавими для учнів, якщо хочемо йти в ногу з часом, мусимо вчитися нових методик і нових технологій.
Дуже часто є так, що після університету молодий спеціаліст, який приходить до школи, вже відстає від потреб учнів. Системи освіти і навчальні програми дуже відстають. Тож вчитель змушений займатися самоосвітою, щоби орієнтуватися в сучасних тенденціях ґлоттодидактики. Власне, такого і вчить своїх студентів пані Саманта Бусіло в університеті і так вчила учасників тренінгу.
- Від вересня працюю в Прикарпатському національному університеті зі студентами, – розповідає пані Саманта Бусіло, методист з вивчення польської мови, як іноземної, докторант відділу ґлоттодидактики і мовної комунікації інституту прикладної полоністики Варшавського університету. - Намагаюся вже на заняттях в університеті навчити студентів працювати відповідно до сучасних методик ґлоттодидактики. Люди, які навчаються польської мови, мають різний рівень. А ми вчимося діагностувати їх рівень, потенціал, можливості. Як лікар, до якого приходить пацієнт, і він мусить діагностувати хворобу і призначити ліки. Ми мусимо бути готові, мати інструменти, бути професіоналами. Вчитель допомагає, керує, організовує умови, в яких учень може розвивати знання і вміння. Сучасна ґлоттодидактика, загалом дидактика у світі ставить в центр уваги потреби і зацікавлення учня. Ми насправді тільки вчимо організувати працю, ставити пріоритети, цілі, це допомагає в будь-якій професії, не лише у вчительській справі. – каже пані Саманта Бусіло.
- Ми використовували дещо інакшу методику на заняттях з підготовки студентів до вчительської праці у школі. А на цьому тренінгу ознайомилися з багатьма навчальними платформами і додатками, аби також розвивати свої методичні знання, – сказала пані Мар’яна Скрипник, з кафедри слов’янських мов ПНУ ім. Василя Стефаника.
Організовуючи тренінг „Лектор 2.0”, пані Саманта Бусіло виходила з власної потреби обміну думками, зустрічі з іншими методистами, які працюють в Україні. Пані Бусіло не сподівалася, що на лекторій відгукнеться стільки охочих. А приїхали вчителі польської мови з багатьох міст України, в тому числі з обласних центрів.
- Семінар дуже цікавий і потрібний, враховуючи, що міняються наші учні. Якщо зі старшими людьми можна спокійно працювати в класичній системі, до якої вони більш звичні, їх це влаштовує, то у дітей змінився спосіб сприймання світу. І відповідно все те, чого нас вчили у вузах педагогічних, можна сховати до шухлядки, і не користуватися. Враховуючи, що зараз цифрове покоління, в них цілком змінився спосіб збирання інформації. Вони зараз працюють не так як ми. Їм треба подавати так, як вони це сприймають в житті. Більша кількість коротких текстів, більше фреквенції, частіша зміна. Учня треба зацікавити. Тепер не учень підлаштовується під вчителя, а вчитель мусить йти за учнем. – ділиться досвідом Наталя Лобас, кандидат філологічних наук, керівник Центру польської мови та культури „MojaPolska”, м. Тернопіль, викладач польської мови.
І все ж, каже пані Саманта Бусіло, попри нові методи навчання, які застосовують в Польщі, не варто нехтувати попереднім досвідом дидактичної науки. Варто застосовувати і ті речі, що пройшли випробування часом і збереглися в класичній системі освіти. І в Україні цього можна навчитися. Тому їх варто поєднувати і застосовувати в комплексі – власне в тому і полягала ідея такої зустрічі.
Наразі тренінг „Сучасні технології на заняттях польської мови. Лектор 2.0” був першою такою спробою. Можливо, це стане постійним проектом, можливо якоюсь академією. Зараз ще рано говорити про це. Важливо те, що Центр польської культури та європейського діалогу відкритий на такого типу сучасні освітні платформи, – підсумувала пані Саманта Бусіло.
Текст: Володимир Гарматюк
Фото: Володимир Гарматюк
