Фото: podlasie24.pl

Уже два роки триває повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну. Однак російсько-українська війна розпочалась у 2014 році. Має різні прояви, ведеться в різних площинах. Серед цілей російських загарбників – знекровити український народ, зламати опір і волю до боротьби за справедливість, знищити культуру і національну ідентичність.

Крім ракетних чи дронових атак, артилерійських обстрілів, агресор використовує також інші методи боротьби. До найбільш ефективних можна віднести пропагандистську війну та провокування конфліктів між союзниками.

Поточна криза в польсько-українських відносинах беззаперечно корисна для російських загарбників, адже кордон між Польщею та Україною є ключовим пунктом транзиту військової та гуманітарної допомоги. Накручування у соціальних мережах, коментарі, які ширять ненависть як серед поляків, так і серед українців, тотальна відсутність критичного мислення та аналізу причинно-наслідкових зв’язків ослаблює нашу частину Європи.

Фото: Чорне Небо / YouTube

Серед висловлювань, які палають взаємною образою та звинуваченнями, є також голоси польських дипломатів, журналістів і громадських діячів, які стоять на боці України. Попри те, що вони не піддають сумнівам проблеми польських фермерів, однак засуджують форму їх протесту, нагадуючи, що зараз саме Україна захищає західний світ від російських нападників.

„Я не можу більше мовчати. З любові до власної Вітчизни. Я не можу вдавати, що не бачу цих ганебних для Польщі дій на польсько-українському кордоні. Я прошу у Вас пробачення, дорогі українські Друзі. Те, що відбувається не може бути справою моїх Співвітчизників. Справжній поляк ніколи не вдарив би в спину сусідів, які борються за свободу. Не йдеться про вимоги, але про форму протесту. Ганьба та сором. Прошу вибачення в України, що воює”, – написала на своєму профілі у Facebook генеральна консул Республіки Польща у Львові Еліза Дзвонкєвіч.

Попри те, що коментар Пані Консул зустрівся з хейтом і відверто огидними коментарями, польська дипломатка відзначилась величезною відвагою, повелася гідно, чесно та порядно. Ці слова доводять, що наративи, які поширюють медіа, не завжди співвідносяться з реальністю, а в польському суспільстві й надалі є люди, які думають раціонально та хочуть зміцнити польсько-український для боротьби зі спільним ворогом.

Фото: jagiellonia.org

„Тепер уже немає значення чи протест обґрунтований. Дії та форми стали недопустимі. Не можна блокувати кордон. Затримування машин „швидкої”, автобусів, пискування до жінок, проросійські транспаранти, гра в інспекції, висипання зерна це не боротьба за своє, а провокація, бандитизм, чиста анархія. Розкручування спіралі ненависті. А те, що в цьому беруть участь міністри, представники державної адміністрації це скандал”, – це натомість голос польського журналіста та публіциста Павла Боболовича.

На тему поточної ситуації висловилась також директор Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську Мар’я Осідач в програмі „Чорне Небо”, якої журналісти відстежують перебіг подій на польсько-українському кордоні та ретельно відображають стан речей.

„Ніхто не ставить під питання важливість справ польських фермерів, але пам’ятаймо про форму. Те, в який спосіб відбувається протест – українське зерно висипається на землю. Ті всі антиукраїнські, а навіть проросійські гасла викликають величезні контроверсії, але і сумніви, чи там справді є польські фермери, чи це не координується окремо. Пам’ятаймо, що два наші народи дуже цінують символи. Українське збіжжя для українців є чимось святим. Не тільки зараз, у часи, коли воно збирається під ракетами й добувається з полів, які зараз заміновані, але українці ніколи також не забували про Голодомор”, – сказала Мар’я Осідач.

Дальший перебіг польсько-українських відносин залежить від кожного з нас. Від того, чи ми відповідально будемо ставитись до інформації в медіа, чи будемо виважені в наших висловлюваннях. Пам’ятаймо про критичне мислення, здоровий глузд та неймовірну заангажованість російських агентів у цей конфлікт. Будьмо обережні та відкриті на діалог. Як показує історія, тільки спільними зусиллями поляки та українці можуть опиратися Росії.

Текст: Данута Стефанко