Фото: Краківська газета

25 серпня 2025 року минуло 120 років від дня народження Гелени Ковальської, відомої як Свята Фаустина – простої монахині зі Згромадження Сестер Матері Божої Милосердя, містички, стигматички та візіонерки, чиєю місією стало проповідування послання про Боже Милосердя. Свята Фаустина також є першою святою, яка була корінною полькою. Її життя, хоч і коротке та позначене стражданнями, залишило незабутній слід в історії Католицької Церкви, а її „Щоденник” став одним із найважливіших духовних творів XX століття, надихаючи мільйони людей по всьому світу.

Гелена Ковальська народилася в селі Глоговець поблизу Лодзі, як третя з десяти дітей Станіслава та Маріанни Ковальських. Її родина була бідною, але глибоко релігійною, що сформувало побожність майбутньої Святої. Уже як семирічна дитина Гелена відчула в серці покликання до богопосвяченого життя, хоча спочатку не розуміла його природи. Вона відвідувала школу лише три роки і як наслідок була дуже слабо освічена. Маючи лише 16 років покинула рідний дім і влаштувалася на роботу в Лодзі, а потім у Варшаві, щоб заробляти на власне утримання та підтримувати родину.

Попри спроби придушити внутрішній голос, покликання поверталося з подвоєною силою. Гелена пережила містичну візію страждаючого Христа, який з докором запитав: „Доки буду тебе терпіти і доки Мене обманювати будеш?”. Цей досвід зміцнив її переконання в необхідності вступу до монастиря. Багато разів відкинена через відсутність приданого та скромну освіту, нарешті, після багатьох труднощів і з допомогою Божого Провидіння, 1 серпня 1925 року була прийнята до Згромадження Сестер Матері Божої Милосердя у Варшаві.

Фото: Санктуарій Божого Милосердя в Кракові-Лагевніках

Вона прийняла ім’я Марія Фаустина. Її монаше життя було скромним і наповненим простими обов’язками. Працювала на кухні, в саду, в пекарні, а також на хвіртці. Попри зовнішню звичайність, сестра Фаустина з самого початку відрізнялася глибокою побожністю та відданістю духовному життю. Саме в згромадженні почалися її інтенсивні містичні переживання.

22 лютого 1931 року в Плоцьку Фаустина побачила Христа в білій одежі, з серця якого виходили два промені – червоний, як символ крові, яка є життям душ, і блідий, що символізує воду, яка їх виправдовує. Ісус доручив їй намалювати картину за цим зразком з підписом „Ісусе, довіряю Тобі!”. В об’явленні Христос також висловив бажання встановити Свято Божого Милосердя в першу неділю після Великодня.

Спочатку сестра Фаустина стикалася з труднощами у виконанні Ісусового доручення. Настоятельки, не розуміючи її переживань, ставилися до них з настороженістю. Лише після переведення до Вільнюса, де її сповідником став о. Міхал Сопоцько, ситуація змінилася. Після ретельного розпізнання священник повірив в автентичність об’явлень сестри Фаустини та взявся за реалізацію її місії. Саме він доручив художнику Євгенію Казіміровському намалювати перший образ Милосердного Ісуса за вказівками сестри Фаустини.

Фото: Згромадження Сестер Ісуса Милосердного

Протягом наступних років, аж до своєї смерті, сестра Фаустина отримувала численні об’явлення, візії та натхнення, які вона ретельно записувала у своєму Щоденнику „Боже Милосердя в моїй душі”. Цей твір, написаний за вказівкою Ісуса та з дозволу сповідників, став свідченням її надзвичайного внутрішнього життя та носієм послання про Боже Милосердя.

Христос обіцяв великі ласки тим, хто поширюватиме звістку про Його нескінченне Милосердя. Сестра Фаустина стала інструментом у Божих руках, щоб нагадати світові про цю фундаментальну істину віри. Своїм життям і стражданнями, а також своїми писаннями вона показала, що Боже Милосердя є безмежним і доступним для кожного, незалежно від скоєних гріхів.

Життя сестри Фаустини, хоча й сповнене благодатями та об’явленнями, було також позначене глибоким стражданням. З 1936 року її здоров’я значно погіршилося. Вона страждала на туберкульоз легенів і травного тракту, що стало причиною її госпіталізації в лікарні на Пруднику в Кракові. Попри фізичний біль та ослабленість, сестра Фаустина постійно поглиблювала свої стосунки з Богом і продовжувала місію запису „Щоденника”. Свої страждання вона жертвувала за грішників, у намірі навернення світу.

Фото: Данута Стефанко

Окрім фізичних недуг, сестра Фаустина також переживала духовні страждання, зокрема періоди духовної засухи, спокус та внутрішніх протистоянь. Це були своєрідні випробування віри, які очищали її душу та готували до повного єднання з Богом. Вона померла 5 жовтня 1938 року в Кракові, у віці лише 33 років. Її тіло поховали на монастирському кладовищі в Лагевніках. Послання, яке вона залишила, незабаром поширилося по всьому світу.

Кароль Войтила, будучи ще краківським архієпископом, розпочав процес беатифікації сестри Фаустини, а 18 квітня 1993 року, вже як Папа Йоан Павло II, здійснив її беатифікацію. 30 квітня 2000, у першу неділю після Великодня, він урочисто канонізував її. Того ж дня встановив Свято Божого Милосердя для всієї Церкви.

Сьогодні Санктуарій Божого Милосердя в Кракові-Лагевніках є одним з найважливіших паломницьких центрів у світі. „Щоденник” сестри Фаустини перекладено десятками мов і його читають мільйони людей, які знаходять у ньому розраду, надію та зміцнення у вірі. Свята „Апостолка Божого Милосердя” своїм життям і вченням нагадує про необхідність довіри до Божого Милосердя, про значення покори, страждання та жертви. Її приклад вчить, що святість доступна кожному, незалежно від соціального статусу чи освіти.

Опрацьовано Дариною Даниш за матеріалами: faustyna.pl, milosierdzie-przemysl.webd.pl, brewiarz.pl