Карта індустріальних парків в Україні (Фото: me.gov.ua)

Центральна та Східна Європа за останні три роки прийняла понад 4,3 мільйона біженців з України та взяла на себе тягар їхньої підтримки протягом перших місяців перебування. Не секрет, що більшість дорослих українських біженців швидко знайшли роботу і заповнили прогалини на європейському ринку праці, особливо в низькокваліфікованих професіях.

Із закінченням війни й, відповідно, поверненням громадян України на батьківщину, європейці побоюються, що вони втратять робочу силу, а економіка занепаде. Яким є рішення?

Робочих рук справді може не вистачати, особливо в країнах, розташованих уздовж річок Вісла та Рейн. Ситуацію не покращує той факт, що в Європі панує демографічний колапс.

Значна частина економічного зростання в таких країнах, як Польща, Чехія та Угорщина, пов’язана з припливом робітників зі Сходу. Втрата цієї частини робочої сили може призвести до дефіциту на ринку праці та крім того, до зростання інфляції. Економічне зростання в Центральній та Східній Європі у 2024 році становило 2,2 відсотка, що вище, ніж 0,8 відсотка, прогнозовані для Єврозони.

За даними Євростату, з тих, хто виїхав з атакованої України до ЄС до грудня минулого року, 22 відсотків опинилися в Польщі та близько дев’яти відсотків – у Чехії.

У Польщі й сьогодні гріх скаржитися на безробіття. За рахунок чого роботодавці йдуть на підвищення зарплат. Тобто, брак робочої сили відчувається навіть сьогодні, коли понад 700 тис. громадян України працюють у Польщі та платять податки до місцевого бюджету. Чи можемо ми розраховувати на те, що всі вони залишаться в Європі після війни?

Безумовно, ні. Як тільки в Україні замовкнуть гармати й спаде тиск мобілізації до армії, цілком ймовірно, що понад 50 відсотків біженців повернуться до своїх домівок у Полтаві, Львові чи Одесі. Чому вони це зроблять? Насамперед через значно дешевшу вартість життя та утримання сім’ї. Хоча продукти харчування в Польщі коштують майже так само, як і в Україні, вартість оренди житла, квартплата, ціни на енергоносії щонайменше втричі вищі. У країні над Дніпром на господарів чекають просторі односімейні будинки, приватні квартири й, що найголовніше, середовище, в якому вони виросли та жили. Українська держава продемонструвала високий рівень стійкості перед обличчям російських атак на енергетичну та міську інфраструктуру. Всупереч побоюванням, відключення електроенергії взимку 2024/2025 року були не такими серйозними, як про це писали західні ЗМІ. А весна і перспектива перемир’я вже не за горами.

Технологічний парк „Kalush Industrial HUB” (Фото: kalushcity.gov.ua)

Одне з рішень, яке може допомогти іноземним компаніям продовжувати отримувати вигоду від відносно дешевої та освіченої робочої сили працівників зі Сходу, – це розглянути можливість інвестування в Україну. В період з 2019 по 2022 роки в країні в геометричній прогресії будувалися індустріальні парки. Місцеві муніципалітети забезпечили їх усіма необхідними комунікаціями, а такі програми, як USAID, PolishAid та ПРООН, підготували кадри експертів та консультантів. З середньою заробітною платою у виробничому секторі в 400-500 євро Україна є дуже конкурентоспроможною і цікавою для інвесторів. Інше питання – вдосконалення митної системи для ввезення обладнання для запуску необхідного виробництва та експорту готової продукції. Тут Брюссель і Київ мають докласти зусиль. Логістичні питання також залишаються невирішеними доти, доки не будуть побудовані колії „європейської” ширини до Львова та Києва. Але вигоди, які можна отримати від інвестицій у країну над Дніпром, можуть бути дуже конкретними й відчутними.

Звичайно, таке „рожеве” бачення не може реалізуватися без подолання стереотипу „корумпованої української держави”, де нібито „за всі офіційні рішення та дозволи потрібно платити хабарі”. Але і цю проблему можна вирішити шляхом посилення контролю за діяльністю приватних операторів електроенергії та газу, а також підвищенням рівня зарплат чиновників та енергетичних міністерств до європейського рівня. І, як наслідок, посилення контролю на місцях за випадками корупції.

Таке бачення вимагає зміни парадигми сприйняття України виключно як країни „війни та бідних людей”, а також оцінки її великих інвестиційних переваг. Як завжди, першими виграють ті, хто вирішить скористатися інвестиційними пропозиціями українських муніципалітетів. І це не завжди будуть муніципалітети. Зараз невеликі міські, селищні та навіть сільські муніципалітети також мають необхідний досвід, щоб обслуговувати інвестора. Такий ризик неодмінно окупиться.

Джерело: eurovector.com.pl
З польської переклав: Артур Сойка

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Міністерства закордонних справ Республіки Польща

Up