Фото: Данута Стефанко

Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську – це простір, де зустрічаються не тільки шанувальники польських традицій чи літератури, але також польські й українські науковці, які через обговорення спільних цінностей та проблем, працюють на користь зміцнення відносин між нашими народами. Д-р Петро Гаврилишин з Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника в розмові з Данутою Стефанко розповів про значення Науково-практичної конференції під назвою „Державне управління та державна політика в контексті європейської інтеграції та національної безпеки”, а також польсько-української співпраці для безпеки в нашій частині Європи.

У Центрі польської культури та європейського діалогу відбулась конференція, що стосувалась державного управління в контексті євроінтеграції та національної безпеки. Яким є значення подібних ініціатив і зустрічей науковців?

Я думаю, що велике значення, адже ми сусіди. Ми повинні спілкуватися та співпрацювати. Україна прямує до Європейського Союзу й НАТО, бореться за членство, тож мусить уподібнюватися до інших держав Центральної Європи. Такі конференції потрібно проводити.

Важливо, що розмови відбуваються на рівні університетів. Університети – це студенти, а студенти – це майбутні покоління урядовців. Треба їх формувати, давати їм тверді та м’які навички. Подібні ініціативи сприяють цьому, адже професійні науковці, студенти, аспіранти мають нагоду вийти в напрямку євроатлантичної інтеграції.

Фото: Аніта Чіркова

Говорячи про студентську спільноту, як виглядає рівень свідомості серед молоді, на скільки молоді люди зацікавлені політикою? Відомо, що війна в Україні сприяє цьому зацікавленню, але якщо поглянути ширше, на світову політику, чи молодь почуває себе співвідповідальною за майбутнє?

Я думаю, що так. Молодь про це думає. Саме в студентські роки, під час навчання, триває процес соціалізації молодих людей. Вони шукають себе в цьому світі. Не всі підуть після навчання професійним шляхом, однак те, що їм заклали в голову, залишиться назавжди та знадобиться принаймні під час голосування чи прийняття життєвих рішень. Освітні заклади формують світогляд.

У контексті державного управління та нацбезпеки, як така молода людина може проявити свій світогляд і вплинути на ситуацію в державі?

Передусім через громадську діяльність, залучення в життя різних неурядових організацій, голосування на виборах. Звісно, також через своє навчання. Чим кращу освіту матиме така молода людина, чим кращим буде професіоналом, тим більш динамічним буде розвиток держави та суспільства. Це процес, неможливо швидко осягнути ефекти, але все впливає на ситуацію та з часом дає свій результат.

У згаданій конференції взяли участь науковці з Польщі та України. Чому питання національної безпеки мають бути спільними для наших держав?

Фото: Poland in the EU / Twitter

Україна знаходиться в стані війни з Росією, тому тема безпеки є актуальною для нашої держави. Польща – це наш західний сусід, логістичний тил. Економічна та мілітарна допомога в більшості йдуть через Польщу, тож, звісно, ця держава важлива для нас. Водночас як велика держава Центральної Європи, яка межує з Росією, йдеться про Калінінградську область, тобто Крулевець, Польща теж в особливий спосіб стежить за ситуацією в Україні та старається допомагати.

Війна, так чи інакше, впливає на польське суспільство. Ситуація гаряча, продовжують гинути люди. Якщо б, гіпотетично, припустити, що Україна впаде й піддасться Росії, тоді проблеми Польщі значно зростуть. Зараз Україна є своєрідним буфером між Росією та Польщею, тож східна політика дуже важлива для Польщі. Я думаю, що ми маємо собі навзаєм допомагати. Звісно, Україна повинна проводити внутрішні реформи, є виклики, що стосуються корупції.

Якими можуть бути подальші кроки для збільшення ефективності співпраці між Польщею та Україною в галузі безпеки?

Співпраця триває, звісно, ми не знаємо деталей, адже це державні таємниці. Я пригадую, як Польща допомагала на початку війни танками та іншими речами. Треба розвивати те, що ми вже випрацювали. Польща може також бути прикладом для реформування України та функціонування різних державних інституцій. Ми досить близькі на культурному, мовному, ментальному рівнях. Польща показує, як можна зреформувати пострадянську державу. Ми сподіваємось, що після війни Україна піде вгору. Про це молимось і працюємо для перемоги.

Текс: Данута Стефанко