Фото: ossolineum.pl

З раннього дитинства кожен поляк знає, що його знаком є Білий Орел, а рідна земля здобувалась кров’ю та шрамами. Це все завдяки „Катехізису польської дитини”, якого автором є польський неоромантичний поет Владислав Белза. У 2022 році вшановується 175 річниця його народження, тож запрошуємо ознайомитись з життєписом видатного оспівувача польськості.

Дитинство, молодість та літературний дебют Владислава Белзи

Владислав Белза народився 17 жовтня 1847 року в Варшаві в родині хіміка Юзефа Белзи та Августини Богуміли Теофілії з Островських. Був найстаршим з п’яти дітей. Ходив до варшавської урядової гімназії. У 1865 році поступив до офіцерської школи в Казані, а в 1866-1868 роках до Головної школи в Варшаві, де почав літературне навчання.

У студентські роки писав до кількох варшавських тижневиків, у тому числі до „Друга дітей” та „Тижневого огляду суспільного життя, літератури та образотворчого мистецтва”. Задебютував віршем „Весняний дощик”, який видрукувано на сторінках „Друга дітей” у 1863 році. Натомість у 1867 Владислав Белза видав свою першу збірку поезій – книжечку для наймолодших читачів під назвою „Подарунок для чемних дітей”.

Роком пізніше переїхав до Кракова, де виконував роль лектора незрячого поета та географа Вінцента Поля. Саме завдяки його допомозі Владиславу Белзі вдалося видати другу книжку з творами для дітей „Алфавіт у віршиках для польських дітей”. Невдовзі з’явилась третя збірка поезій „Пам’ятка для польської молоді на згадку трьохсотої річниці Люблінської Унії”, яка була нагадуванням про величні моменти історії Речі Посполитої.

Фото: lffb.lv

Владислав Белза залишив Краків і виїхав до Львова. Пізніше відвідав Венецію, Падую, Цюрих і Париж, де наблизився до середовища польської еміграції, зокрема подружився з Юзефом Богданом Залеським. За його порадою переїхав до Познаня, де спільно з Едмундом Кал’єром, Клеменсом Кантецьким і Владиславом Ордоном заснував „Великопольський тижневик” та журнал для дітей „Промінчик”. Заслугою Владислава Белзи для Познаня була ініціатива побудови польського театру.

Львівські роки Владислава Белзи

Активна діяльність поета не залишилась без уваги окупаційної влади. Через супротив політиці германізації поляків у 1871 році отримав наказ негайно покинути територію Королівства Пруссія як „обтяжливий чужоземець” та занадто „неспокійний” польський національний діяч. Поет поїхав спершу до Праги, звідки в лютому 1872 року переїхав до Львова, де залишився до кінця життя.

У столиці Галіції писав зокрема до „Польського тижневика” та „Національної газети”. Також редагував і видавав дитячі часописи „Промінчик. Тижневик для дітей” та „Товариш уважних дітей”. У цей період був найактивнішим серед львівських літераторів. У 1882 році розпочав роботу у Національному закладі ім. Оссолінських у характері скриптора, який наглядав за молодіжною читальнею. З часом обійняв функцію керівника видавництва польських книжок і підручників.

Владислав Белза був ініціатором утворення у Львові Літературно-творчого кола та Літературного товариства ім. Адама Міцкевича. У 1883 році заснував разом з Юзефом Іґнаци Крашевським й Антонієм Малецьким Macierz Polską. Це була перша на території давньої Речі Посполитої організація, яка поширювала освіту серед польського суспільства через видавництво дешевих книг для популяризації не тільки художньої літератури, але також всебічних знань.

Фото: dladziedzictwa.org

Постать Владислава Белзи була однією з головних у тогочасному Ossolineum. Крім енергії поета характеризував оптимістичний та спокійний характер. Він дружив з багатьма польськими громадськими діячами, видавцями та митцями. Відзначався дотепністю й надзвичайною скромністю. В останні роки життя поет мешкав недалеко Ossolineum, де попрощався зі світом 29 січня 1913 року. Його поховано на Алеї заслужених на львівському Личаківському цвинтарі.

Творчість видатного оспівувача польськості

Владислав Белза писав у патріотичному дусі, тому його називають оспівувачем польськості. Створив багато творів для дітей та молоді. Займався також публіцистикою. Писав суспільно-патріотичну лірику, охоче читану після Січневого повстання. Крім поетичних творів публікував також праці з історії літератури, що зосереджувалися довкола постаті Адама Міцкевича. Він використовував три псевдоніми: Владислав П’яст, Владислав Островський та Не Знаю Хто.

Поезії автора можна зарахувати до неоромантизму. Найважливішою темою у творчості Владислава Белзи є Вітчизна. Національні та біблійні герої в його віршах представляються як взірці до наслідування для дітей та молоді, тож можна стверджувати, що його творчість має повчальний і патріотичний характер. Видав такі томи віршів як „З весни”, „Ліричні пісні” чи „З долі й недолі”.

У цінностях, які містяться в віршах Владислава Белзи, свою духовну підтримку знаходила молодь як під час відродження незалежності Вітчизни у 1918 році, так і у часи її оборони у 1939 і пізніше. Завжди, особливо в історично складних хвилинах, поляки зверталися до поезії Владислава Белзи, у ній могли відшукати відповіді на різні питання. Найбільш відомим він є з авторства вірша, який походить зі збірки „Катехізис польської дитини” – „Визнання віри польського дитяти”, що починається з видатних слів „Хто ти є? – Поляк малий”.

Опр. на осн. eszkola.pl, kuriergalicyjski.com, poezja.org