Януш Корчак (Фото: Центральне фотоагентство)
Лікар, педагог, письменник, публіцист і громадський діяч Януш Корчак ціле своє життя присвятив роботі з дітьми. Звертав особливу увагу на їх нерівноправну позицію в суспільстві та залежність від дорослих. Домагався, щоб у суспільстві визнали, що дитина є повноцінною людиною від моменту народження, на кожному етапі свого існування і має право бути собою. У 80 річницю смерті Януша Корчака запрошуємо ознайомитися з його життєписом.
Дитинство та перші твори Януша Корчака
Януш Корчак, насправді Генрик Гольдшміт, народився 22 липня 1878 чи 1879 року в Варшаві, у заможній засимільованій єврейській родині. У 1891 році розпочав навчання у російській філологічній гімназії. Не занадто любив школу, вчився пересічно. Натомість цікавився літературою, якій присвячував увесь вільний час.
Ще в гімназійні часи опублікував у сатиричному тижневику „Колючки” гумореску „Гордіїв вузол”, яка стосувалася виховання дітей. Вона стала його письменницьким дебютом і започаткувала публіцистичну творчість. З періодикою „Колючки” співпрацював до 1904, видаючи в ній близько 250 текстів. У 1898 році підготував на літературний конкурс ім. Ігнація Падеревського п’єсу „Яким шляхом?”, яку підписав псевдонімом „Янаш Корчак”, зачерпнутим з назви роману Юзефа Ігнація Крашевського.
Після здачі екзаменів поступив на Лікарський факультет Імперського Варшавського університету. Надалі літературно розвивався. Писав статті та рецензії, а також співпрацював з різними журналами. У студентські роки повстав його перший роман „Діти вулиці”, опублікований в 1901 році. У цей час працював також у безплатній читальній залі для дітей.
Кам’яниця Кароля Мінтера, де в 1895-1907 роках була 7 Урядова чоловіча гімназія, яку відвідував Януш Корчак (Фото: публічний домен)
Ознайомлювався з умовами життя варшавських бідняків з Повісля, Старого Міста та Охоти, особливо цікавлячись долею дітей. Ефектом цього досвіду був цикл статей „Діти та виховання”, опублікованих у „Мандрівнику”. У 1904 році розпочав співпрацю з тижневиком „Голос”, займаючись науково-літературною та суспільно-політичною проблематикою, публікуючи в ньому статті, присвячені зокрема занедбаним і розбещеним дітям, а також реформі навчання й виховання.
Лікарська робота та самоприсвячення дітям
У 1905 році після отримання диплома лікаря розпочав роботу в Дитячій лікарні ім. Берсонів і Бауманів у Варшаві, яка була призначена для пацієнтів Мойсеєвої віри. Лікував безплатно. Був зобов’язаний до цілодобової опіки над хворими та надання порад у пришпитальній амбулаторії. Крім того, відвідував пацієнтів удома. У 1905-1906 році Януш Корчак здобував також досвід військового лікаря після того, як його вислали на фронт російсько-японської війни.
Після повернення з Далекого Сходу з’явився його роман „Дитя салону”, який критикує міщанські методи виховання. Книга принесла йому розголос і визнання. Крім отриманої популярності він і надалі концентрувався на безплатному лікуванні бідних дітей. Рівень та поширення медичної опіки серед незаможних людей викликав у нього обурення. Багаторазово свідчив про це на шпальтах газет.
Для поглиблення медичних знань та здобуття практики в галузі педіатрії поїхав на рік до Берліна. При нагоді оглядав дитячі лікарні та заклади, які займаються терапією й навчанням наймолодших. Пізніше поїхав до Парижа та Лондона. Відвідуючи місцеві школи та будинки опіки, відмовився від заснування власної родини й вирішив остаточно присвятитися роботі з дітьми.
Сиротинець, оркестр під керівництвом Януша Корчака, 1923 р. (Фото: публічний домен)
У 1912 році став директором Будинку сиріт, збудованого Товариством „Допомога для сиріт”, яке опікувалося єврйськими дітьми в Варшаві. На той час він був членом Товариства вже три роки. Будинок сиріт став для Януша Корчака місцем щоденного поглибленого спостерігання за психофізичним розвитком дитини. Під його керівництвом був особливим місцем, в якому кожен з вихованців був „господарем, працівником і керівником”, а дитяча громада діяла „на засадах справедливості, братерства, рівних прав та обов’язків”.
Януш Корчак був новатором боротьби за права дитини. Звертав особливу увагу на нерівноправну позицію дітей в суспільстві та залежність від дорослих. Домагався також, щоб у суспільстві визнали, що дитина є повноцінною людиною від моменту народження, на кожному етапі свого існування і має право бути собою. Ці ідеї знайшли віддзеркалення та розвиток у створеній Янушем Корчаком сучасній системі виховання – антиавторитарній, шануючій потреби та прагнення дитини, заохочуючій її до активності, самостійності та роботи над собою.
Януш Корчак під час I світової війни та міжвоєнного періоду
Після початку I світової війни його призвали до російського війська і служив головним лікарем польового дивізійного госпіталю в Україні. Пізніше в Києві працював лікарем-педіатром в притулку для українських дітей та психологом у польському садочку. У червні 1918 року повернувся до Польщі, де продовжив працювати в Будинку сиріт. Під час війни написав одну зі своїх найважливіших книг „Дитина в родині”. Це перша частина тетралогії „Як любити дитину”, яка з’явилася в 1919 році.
У 1921 році можливою стала реалізація його планів, пов’язаних з літніми таборами для дітей з Будинку сиріт. Товариство „Допомога для сиріт” отримало у дарі землі з будинками в гміні Вавер, які призначило на цю ціль. З часом Корчак заснував при Будинку сиріт ферму, яка допомагала йому утримувати дітей. Вона була також навчальним простором, де вони могли вчитися садівництва та землеробства.
Януш Корчак з дітьми та працівниками сиротинця у Прушкові, 1920-ті роки (Фото: публічний домен)
У цей період він вів активну викладацьку діяльність зокрема на курсах для вихователів. Розпочав також співпрацю з Державним інститутом спеціальної педагогіки. У 1926 році заснував перший та єдиний у своєму роді журнал для дітей та молоді „Малий перегляд”, який з’являвся до 1939 року. Це був журнал практично повністю створюваний дітьми для дітей.
З 1929 року до початку II світової війни вів за дорученням Студії суспільно-освітньої праці Вільного польського університету цикл лекцій „Дитяче суспільство”. Співпрацював з Державним учительським інститутом. У 1935 році розпочав співпрацю з Польським Радіо, в якому під псевдонімом „Старий лікар” вів програми для дітей. Співпраця тривала з перервами до вересня 1939 року.
Життя та смерть під німецькою окупацією
У перші дні II світової війни разом з вихователями та співпрацівниками чергував день і ніч у Будинку сиріт. З самого початку окупації невпинно старався здобути підтримку для своєї інституції. Літом 1940 йому вдалося виїхати з дітьми на літній табір до „Трояндочки”, філії Будинку сиріт, яка знаходилася у Ваврі. Осінню 1940 року Будинок сиріт, як єврейська інституція, наказом німецького окупанта був перенесений до гетто, а Януш Корчак був ув’язнений на Пав’яку за те, що не носив обов’язкову для євреїв опаску з зіркою Давида. За місяць його звільнили після виплати застави його друзями та колишніми вихованцями.
Януш Корчак старався, щоб попри безнадійну ситуацію, життя в Будинку сиріт йшло давнішим, довоєнним ритмом. У міру можливостей збереглися старі правила функціонування та внутрішні звичаї. На початку 1942 року Януш Корчак офіційно взяв опіку також над осередком для сиріт, який знаходився в трагічній ситуації – Головним будинком притулку. З травня цього ж року почав писати „Щоденник”, який показував трагічний образ гітлерівської окупації.
Пам’ятний камінь Янушу Корчаку та дітям у колишньому концтаборі в Треблінці (Фото: публічний домен)
Не прийняв пропозицію друзів, які намовляли його покинути гетто і переїхати в приготовану для нього криївку на арійській стороні. 22 липня 1942 року німці розпочали акцію ліквідації варшавського гетто. 5 серпня Януш Корчак та його багаторічна співпрацівниця Стефанія Вільчинська зі своїми вихованцями з Будинку сиріт були виведені на Умшлагплац, звідки їх вивезли до табору смерті в Треблінці. Разом з ними пішли діти з інших сиротинців і будинків опіки, разом з опікунами та вихователями.
Януш Корчак залишив після себе багату літературну спадщину. Свої погляди на тему педагогіки розмістив зокрема в працях „Як любити дитину”, „Право дитини на повагу” і „Виховні моменти”. Серед його творів скерованих до дітей найвідоміші це: „Король Мацюсь Перший”, „Король Мацюсь на безлюдному острові”, „Банкрутство малого Джека”, „Кайтусь-чарівник” та „Коли я знову стану малим”.
Опрацювала Кароліна Шостак