Кам’яниця Хованців з вулиці Гославського (Фото з архіву Адама Є. Хованця)

Чеслав Хованець (1899-1968) – відомий польський історик та бібліотекар, який народився у Станіславові. Його постать досліджували польські науковці Томаш Скшиньський і Ярослав Краснодембський.

Чеслав Хованець прийшов на світ 29 червня 1899 року у доволі добре знаній в Станіславові родині. Його батько Станіслав був власником друкарні, яка видавала популярний на той час „Кур’єр Станіславовський”. Станіслав також був відомий місцевій громаді своєю щедрістю. Безплатно друкував рекламки, жертвував кошти убогим, а що найважливіше – оплатив чудову копію картини Артура Ґротґера „Битва”, яку на стіні приміщення Сокола зобразив тоді ще маловідомий імпресіоніст Ян Рубчак.

Станіслав мав чотирьох синів: Вацлава, Тадеуша, Чеслава і Владислава. Чеславу не пощастило провести з батьком багато часу – він помер через 11 років після народження сина. В перші роки навчання ним опікувалася мама, після чого ці обов’язки взяв на себе його старший брат Вацлав. Молодий Чеслав спершу закінчив народну школу, після чого І Гімназію в Станіславові. Був він хворобливою дитиною і часто пропускав лекції, сидячи дома, що позначилося на його любові до книжок та історії. Попри Велику війну, він здобув атестат з відзнакою у 1918 році.

Далі вивчає історію в Університеті Яна Казімєжа у Львові. Там вчиться у професора права Освальда Бальцера, якому був „дуже вдячний”. Польсько-українська війна (1918-1919) перервала його навчання – Чеслав бере участь у бойових діях за місто на польському боці, а також воює з більшовиками у совєцько-польській війні (1920-1921). У 1920 році молодий Чеслав Хованець перебирається до Кракова, де навчається в Ягеллонському університеті. Під науковою опікою професора Владислава Конопчинського (1880-1952) підготував дисертацію „Похід Собеського на Молдавію у 1686 році”, на підставі якої 1925 року здобув ступінь доктора.

Чеслав Хованець у віці близько 20 років (Фото з архіву Адама Є. Хованця)

Після навчання повертається до рідного міста. 1921 року Станіславів став столицею Станіславівського воєводства, а через чотири роки в його межі було включено приміські гміни. Так місто стало другим після Львова міським центром у Східній Галичині. Оскільки родина була дуже заможною, Чеслав самостійно провадив наукові дослідження, зосереджені довкола історії рідного міста і краю.

Тодішні дослідження історії Станіславова були далекими від досконалості. До появи Чеслава Хованця було опубліковано лише кілька вартих уваги праць на тему минувшини Станіславова та його пам’яток, зокрема авторства о. Садока Баронча (1858) та Алоізія Шарловського (1887), а також кілька есеїв Францішка Валіґурського (1854) та Антонія Шнайдера (1869).

Він займав старе помешкання в родинній кам’яниці, розташованій в самому центрі міста на розі вулиць Сапєжинської та Гославського. Вікна його помешкання виходили на сквер з таблицею Невідомого солдата. Формально він був редактором, хоча насправді відкривав історичну минувшину міста Потоцьких, яку описував на сторінках „Кур’єра Станіславівського”.

Як пише д-р Ярослав Краснодембський: „У своїх стислих текстах Хованець відкривав також багато інших цікавих фактів з історії Станіславова. Він опублікував перший привілей в його історії, датований березнем 1662 року, що стосувався організації ярмарків і торгів. Однак, на цьому він не спинився і видав ще привілеї, що гарантують свободу євреям і русинам. Щедрий Анджей Потоцький, прихильний до інших народів, безумовно спричинився до того, що навіть сьогодні в столиці Покуття панує своєрідний дух толерантності”.

Обкладинка каталогу з історії Станіславова (Фото з колекції автора)

Хованець опублікував невелику книжку про місцеву вірменську громаду XVII-XVIII століть, доповнену важливими додатками та ілюстративними матеріалами (Вірмени в Станіславові у XVII й XVIII століттях, Станіславів 1928). Історик зробив значний вклад у вихід друком Пам’ятної книги І Державної гімназії в Станіславові, редагуючи та впорядковуючи зібрані тексти.

У 1927 році в Станіславові з’явився відділ Польського історичного товариства, активним членом якого якраз був Хованець. Історик брав також участь у впорядкуванні місцевих архівних та бібліотечних фондів. Високий рівень його знань та навичок стали підставою для того, що вже в травні 1928 він став керівником культурно-навчального відділу Регіонального комітету Станіславівського воєводства. З його ініціативи в грудні того року місто організувало історичну виставку, на якій було представлено 147 експонатів, зокрема реконструйований ним макет станіславівської фортеці станом на 1672 рік.

У 1931 році науковець виїхав із Польщі, вирушивши до архівів у Парижі. Там він зустрівся із місцевим еміграційним осередком, а також влився у місцеве інтелектуальне середовище, що громадилося зокрема довкола Польської бібліотеки, якою керував тодішній директор Францішек Пуласкі.

У 1938 році з’явилися перспективні плани видання Хованцем разом із розділом VI – Історії фортифікацій Польщі на Кафедрі польської архітектури та історії мистецтва Варшавського технологічного університету – архітектурно-технічної та історичної монографії про Станіславівську фортецю. Ймовірно, передбачався її обсяг у 4-5 аркушів формату A4. Разом з тим Хованець планував надрукувати всю працю. На жаль, весь тираж опублікованої версії було знищено під час війни.

Чеслав Хованець у віці близько 25 років (Фото: Архів Ягеллонського університету)

Його виїзд у 1939 році став мандрівкою в один кінець. Спершу він служив у польських загонах у Франції, а після окупації цієї країни в червні 1940 року і короткотривалої неволі він долучився до тамтешнього руху опору. У 1944 році, після визволення Парижа, він активно включився у відновлення Польської бібліотеки, сплюндрованої нацистами. Його наукові інтереси відтоді зосереджуються на історії еміграції. Час від часу він повертався до своїх попередніх зацікавлень щодо історії XVII-XVIII століть. У післявоєнний період він переважно публікувався на сторінках Історичних папок та сирени – літературно-наукового додатка.

Відмовившись від повернення до Польщі, історик-емігрант підтримував контакт із родиною, яка оселилася у Кракові, однак лише через листи. У 1956 році після смерті директора Польської бібліотеки у Парижі Францішка Пуласького саме він зайняв його місце, керуючи тим осередком аж до своєї смерті. Чеслав Хованець помер 22 березня 1968 року в Парижі. Його поховано на польському цвинтарі в сусідньому Монморансі.

У 2018 році з ініціативи професора Мирослава Волощука за сприянням Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську було видано „Історію станіславівської фортеці (1662-1812)” авторства Чеслава Хованця. Машинопис та рукопис книжки було знайдено в Польській бібліотеці в Парижі. Книжка є цінним історичним джерелом для історії Івано-Франківська, давнього Станіславова і всього нашого краю.

Текст: Петро Гаврилишин
З польської переклав Володимир Гарматюк