Фото: Reuters / Forum
Майже рік тому, під час святкування 230-ї річниці прийняття польської Конституції 3 травня, ми приймали у Варшаві президентів України, Естонії, Латвії та Литви. Наші країни пов’язують сусідські зв’язки та спільні цінності, культура, історія та сучасні виклики. Символом цих зв’язків є другий у світі сучасний основний закон, який перетворює польську шляхетську демократію на більш ефективну конституційну монархію.
На жаль, це був пізній вчинок. Три союзних абсолютизми, російський, прусський та австрійський, зруйнували унікальний політичний і цивілізаційний проєкт, яким була лібертаріанська, багатонаціональна та багатоконфесійна Перша Польська Республіка. Предки сучасних громадян Центральної та Східної Європи стали переважно підданими царя. Вони змушені були власною кров’ю, майном і працею підтримувати експансію Російської імперії.
Пам’ятаючи про цей урок історії, про пограбування, переслідування, знищення культурної спадщини та акти геноциду, вчинені над нашими народами Росією та Радянським Союзом, а також про фактичну окупацію частини території України військами Російської Федерації, що триває з 2014 року, як президенти країн нашого регіону, ми підписали тоді урочисту декларацію. У ній ми підкреслювали, що об’єднана Європа має бути відкритою для всіх країн і націй, які розділяють її цінності, і що для всіх нас солідарність націй, особливо перед обличчям нинішніх загроз нашій спільній безпеці, є одним із наріжних каменів миру, стабільності та розвитку (…).
Так само сильно ці твердження ще раз прозвучали майже через рік, під час повторної зустрічі президентів Польщі, України, Литви, Латвії та Естонії. Цього разу, 13 квітня цього року, зустріч проводив президент Володимир Зеленський. Ми зустрілися в Києві, який знаходиться під обстрілом російських загарбників.
Фото: mil.gov.ua
Драматичні заклики до рішучості та солідарності Європи перед обличчям російського неоімперіалізму, повторювані роками, не змогли переконати деякі політичні еліти нашого континенту. Відверто заявлене путінським режимом бажання відтворити – у тій чи іншій формі – „тюрму націй”, якою був Радянський Союз і сферу впливу в колишніх державах Східного блоку; прославлення комунізму та Сталіна; внесення духу розколу серед європейської сім’ї націй; спроби втрутитися в демократичні процедури країн НАТО та ЄС; репресії проти російських дисидентів і зрадницькі напади на них; регулярні порушення російськими збройними силами повітряного та морського простору європейських країн, ворожі дії у кіберпросторі; вторгнення в Грузію у 2008 році та гібридна війна проти України у 2014 році; гібридна атака 2021 року, коли підпорядкований Москві режим Лукашенка перевіз мігрантів з Близького Сходу до Білорусі, а потім змусив їх перетнути східний кордон Польщі, який також є кордоном ЄС і НАТО – всі ці „тривожні дзвіночки” не сталі на перешкоді деяким політикам і лідерів думки, що говорять про необхідність „розуміти Росію та її чутливість”.
Представникам країн нашого регіону не довіряли, коли вони попереджали, що нові інфраструктурні інвестиції та контракти на постачання російських енергоносіїв рано чи пізно будуть використані Москвою як інструмент жорстокого шантажу. Останні події довели, що ми мали рацію.
24 лютого 2022 року стало поворотним моментом у світовій історії. Після трагічного конфлікту в Боснії та Герцеговині 30 років тому в Європі знову спалахнула війна. Знову відбуваються події, яких тут не було з 1945 року. Гинуть тисячі солдатів і мирних жителів. Розбомблені села та міста зникають з лиця землі. Російські загарбники не дають евакуювати їх мешканців. Вони використовують терор і тактику випаленої землі. Вони вчиняють пограбування, зґвалтування та катування – також жінок та дітей – і масові страти. Поточні розслідування, які проводяться прокурорами Міжнародного кримінального суду, повинні привести до засудження командирів і виконавців цих нищівних злочинів проти людства.
Фото: Якуб Шимчук / КПРП
Польська влада, волонтери та мільйони поляків з перших хвилин війни допомагали біженцям з України у вогні. Ми допомагаємо громадянам із понад 150 країн світу повернутися додому. Майже 3 мільйонам людей вдалось потрапити на територію Польщі, з них майже 2 мільйони залишилися у нас. В більшості це жінки, діти та люди похилого віку. Хоч ми називаємо їх гостями, а не біженцями, хоч вони знаходять тут притулок не в транзитних таборах, а в приватних квартирах, у парафіяльних і релігійних будівлях, закладах охорони здоров’я та комунальних будинках, для нас це величезний виклик. Для порівняння, під час міграційної кризи 2015 року до Європи прибуло трохи понад 1,8 мільйона людей. Нам терміново потрібна фінансова підтримка – принаймні та, яку отримала Туреччина після того, як прийняла 3 мільйони біженців з Близького Сходу.
Проте насамперед допомоги потребують українці, які захищаються від злочинної агресії. Їм потрібна військова техніка та послідовний економічний тиск на Росію, щоб послабити її військову машину.
На рівнинах України зараз вирішується доля нашого континенту. Йде надзвичайно драматична боротьба за безпечне майбутнє, свободу, ідентичність та добре ім’я всієї Європи. Час дискусій закінчився. Настав час солідарності та рішучих дій.
Текст: Анджей Дуда
Текст був опублікований у щомісячнику думок „Wszystko co najważniejsze” та у світових ЗМІ в рамках проєкту „Розкажемо Польщу світу”, що здійснюється у співпраці з Інститутом національної пам’яті, Національним банком Польщі, Міністерством закордонних справ та Польським пресовим агентством.
Джерело: wszystkoconajwazniejsze.pl
