Отець Владислав Іващак (Фото: Данута Стефанко)
У результаті повномасштабної російської агресії проти України до Івано-Франківська та області прибуло понад 137 тисяч переселенців. Люди з різних місцевостей Центральної та Східної України знаходять прихисток зокрема в парафіяльному домі при костелі Христа Царя Всесвіту.
Про мешканців дому та організовувану гуманітарну допомогу розповів настоятель парафії о. Владислав Іващак у розмові з Данутою Стефанко.
Отче Настоятелю, як у цей воєнний час виглядає ситуація в місті? Біженці постійно прибувають до міста, живуть також при костелі, у парафіяльному домі.
Якщо говорити про Івано-Франківськ, ми далеко від лінії фронту, але маємо дуже багато біженців, які приїжджають зі східних регіонів України. Ці люди знайшли притулок у багатьох домах наших парафіян, але також тут, у парафіяльному домі. Маємо близько 40 людей, які від початку війни живуть у нас.
Розвантаження гуманітарної допомоги (Фото: Архів парафії Христа Царя Всесвіту)
Ми стараємося всіляко їх підтримувати. Не тільки матеріально, але також духовно, щоб вони тут добре почувалися, щоб мали надію, що ця війна якнайшвидше закінчиться і вони зможуть повернутися до своїх міст, до своїх домів. Ці люди в основному з Києва, але маємо також родину з Чернігова, Ірпеня, Харкова, Вишгорода, таких менших місцевостей біля Києва.
Біженці, переселені особи дуже часто тікають від війни без якихось приватних речей, з найбільш потрібними речами, з документами. Ці люди часто потребують гуманітарної допомоги. Чи вдається таку допомогу забезпечувати?
Справді більшість цих людей приїхали до Івано-Франківська чи поїздами, які проводили евакуацію, чи якимись автобусами. Декого я особисто зустрічав на вокзалі й був здивований, що родина з кількома дітьми має так малі багажі. Інколи як людина їде в якусь подорож, то має набагато більше речей з собою. Ми стараємось також дбати про те, щоб надати їм допомогу і цю допомогу вдається організовувати як завдяки Карітасу Львівської Архідієцезії, так і завдяки допомозі інших людей з Польщі й з України.
Зокрема таку допомогу для мешканців нашого парафіяльного дому і не тільки організували учасники Катинського рейду, кілька парафій в Польщі, з Вроцлава, з Малого Тинця. Таку допомогу ми отримали також з Варшави, чи від мешканців Бєльсько-Живецької Дієцезії. Крім матеріальної допомоги, яку нам вдається організувати завдяки різним благодійникам, ми отримали також більшу фінансову допомогу від однієї пані Богусі та її доньки Малгожати. Пані Богуся народилася в Станіславові. Вона дуже переживає за все, що відбувається в Україні. Також спільнота „Світло Марії” з Меджугор’є підтримала біженців, які перебувають у нас на парафії.
Парафіяльний дім при костелі Христа Царя Всесвіту (Фото: Данута Стефанко)
Ця допомога їде також далі?
Вдається організовувати багато допомоги. Люди зі Східної України, які тут живуть, допомагають транспортувати цю допомогу далі. Ми передали дуже багато допомоги до Києва та околиць, до Чернігова. Великий бус передали до Харкова. Підтримуємо теж осередки в межах міста, які приймають біженців та лікарні. Якщо ми отримуємо якусь медичну допомогу, то переважно передаємо її до лікарень тут, в Івано-Франківську, але теж дещо передаємо конкретним адресатам на Східній Україні.
Як ці люди собі радять? Для них це зовсім інша реальність, перебувати так далеко від дому.
Більшість з них думали, що це тільки на кілька днів, а виявилося, що це триває довше. Дехто пробує знайти собі тут якусь квартиру, де могли б жити з родиною, що зараз складно. Теж декілька осіб разом з транспортом, який організовуємо на Схід України їздять з волонтерами та бачать ситуацію. Повертаючись звідти, вони кажуть, що виглядає на те, що це швидко не закінчиться. Тому шукають інші виходи з ситуації, можливо кращі умови проживання, якусь роботу, щоб на довше тут, на Західній Україні, затриматися.
Дуже дякую за розмову.
