Ципріан Каміль Норвід (Фото: agencja-informacyjna.com)
У 2021 році, а саме 24 вересня, припадає 200 річниця з Дня народження видатного творця романтизму, поета, письменника, драматурга, а також графіка, художника та різьбяра Ципріана Каміля Норвіда. З цієї нагоди Сейм Республіки Польща встановив поточний рік зокрема роком Норвіда, тож запрошуємо ознайомитися з біографією цієї відомої постаті.
Дитинство та навчання молодого Норвіда
Ципріан Каміль Норвід, а точніше Ципріан Ксаверій Герард Валентин Норвід гербу Топор народився 24 вересня 1821 року в селі Лясково-Ґлухи під Радзиміном. Ім’я Каміль вибрав собі під час миропомазання. Мав двох старших братів, Людвіка та Ксаверія, та старшу сестру Пауліну. Батько, Ян, був асесором зокрема у головному суді Мінської губернії. Мати, Людвіка Здзєборська, осиротила дітей у 1825 році.
Після смерті мами, чотирирічний Ципріан потрапив під опіку гостинної бабусі зі сторони мами, Анни Гіларії Собеської, яка жила старопольськими традиціями. Після початку Листопадового повстання разом з татом, братами та сестрою переїхав до Варшави, тогочасної столиці Польського королівства.
У вересні 1831 року розпочав навчання в гімназії, однак перервав його, не закінчивши п’ятого класу. Після цього поступив у приватну художню школу. Художню освіту здобував також у Кракові, а пізніше у різних місцях за кодоном, від коли у віці 21 року виїхав з країни, щоб більше вже ніколи туди не повернутися.
Варшава, вул. Орля, брама будинку, в якому жив Ц.К. Норвід, 1946 р. (Фото: Polona)
Ципріан Каміль Норвід на еміграції
Відвідав Дрезден, Венецію, Флоренцію, врешті Рим. Там познайомився з коханням свого життя – Марією Калергіс, однією з найгарніших та обдаровуваних найбільшим захватом жінок тогочасної Європи. Хоча вона не відповідала взаємністю, попри нестачу коштів, Ципріан Каміль Норвід вирушив у подорож Європою за об’єктом своїх зітхань.
Врешті він опинився у Берліні, де встановив численні дружні, творчі та політичні контакти. Унаслідок невдалого збігу обставин, потрапив на декілька тижнів до в’язниці за контакти з емісарами польського руху за незалежність. Фатальні умови спричинили втрату слуху. Після виходу з в’язниці, покинув Пруссію. Продовжив подорожувати. Відвідав Бельгію. В Італії познайомився з Адамом Міцкевичом та Зиґмунтом Красінським, а у Франції, в Парижі, зустрівcя з дуже хворим на той час Юліушом Словацьким та Фридериком Шопеном.
Під час перебування в Парижі поет публікував у „Польському віснику”, жив у біді. У нього розвивалася втрата слуху, почалися проблеми з зором. Безкомпромісний та консервативний у своїх поглядах Норвід швидко опинився на окраїні життя еміграції. Його твори не були визнані сучасниками поета.
Утомлений бідою та невдачами поет хотів емігрувати до США. У лютому 1853 прибув у Нью-Йорк, де знайшов добре оплачувану посаду у графічній майстерні. Однак осінню розпочалася кримська війна і Норвід вирішив повернутися в Європу. Спершу він жив у Лондоні, після чого йому вдалося повернутися в Париж. Його творча діяльність ожила, опублікував кілька творів. У 1863 році розпочалося Січневе повстання, яке захопило увагу Норвіда. Хоча сам, з огляду на стан здоров’я, не брав у ньому участі, але в десятках листів та меморіалів зголошував різні політичні проєкти, які, однак, не знаходили відголосу.
Рисунок Ципріана Каміля Норвіда під назвою „У джерела” (Фото: Polona)
Творчість Норвіда
Під час Січневого повстання розпочав роботу над своєю найбільш розлогою поемою „Quidam”, а в 1866 році закінчив роботу над „Vade-mecum”, хоча попри спроби та протекцію том видати не вдалося. У наступні роки повстав зокрема цикл імпресій „Чорні квіти”, який поєднував риси есею та щоденника, а також єдина опублікована за його життя збірка творів „Поезії”. Однак вони не знайшли визнання публіки та критиків. Певну популярність Норвід отримав тільки як оратор та декламатор, а також як творець ескізів та акварелей, продаж яких була головним джерелом утримання митця.
У наступні роки Ципріан Каміль Норвід терпів убогість, підупав на здоров’ї, його мучив туберкульоз. У 1877 році пережив трагедію через невдалий виїзд до Флоренції. Дуже розраховував на покращення стану здоров’я, надіслав своє майно, але князь Владислав Чарторийський не надав поету обіцяної позики. Кузин Норвіда, Міхал Клєчковський розмістив його у Домі Св. Казимира у передмісті Іври, на периферії Парижу.
Регламент закладу обмежував свободу поета та ускладнював його контакти з Парижем, що посилило самотність, ізоляцію та розпач. Норвід творчо працював аж до самої смерті. В останні роки життя з’явилася драма „Чиста любов у морських купальнях”, новели „Стигмат”, „Ad leones!”, „Таємниця лорда Сінгелворс”.
Смерть Ципріана Каміля Норвіда
Ципріан Каміль Норвід помер 23 травня 1883 року в Домі Св. Казимира. Подорожував за життя, подорожував і після смерті. Тіло поховане на цвинтарі в Іврі, після п’яти років було перенесене до польської колективної могили на цвинтарі Les Champeaux у Монтморансі біля Парижу, а пізніше, після завершення дії концесії, до колективної могили мешканців Готелю Ламберт. Тільки у 2001 році Норвід дочекався вшанування, на яке заслужив. У 180 річницю з Дня народження поета урна з землею з його останнього гробу була розміщена біля могил Адама Міцкевича та Юліуша Словацького у крипті національних пророків на Вавелі.
Опрацьовано на осн. nck.pl, dzieje.pl, poezja.org
