Гето у Львові, весна 1942 р. (Фото: Вікіпедія/публічний домен)

16 червня 1943 року німці завершили останню акцію депортації у львівському гето. Вони вбили або депортували до таборів примусової праці більше 20 тис. євреїв. Під час операції відбувся збройний протест єврейського руху опору.

Це було одне з найбільших гето на територіях окупованих нацистською Німеччиною. Рішення про його створення підписав восени 1941 року губернатор Карл Лаш. Єврейське населення повинно було переїхати туди до грудня. У серпні 1942 року гето було закрито.

135 тис. євреїв були скупчені на території, де раніше проживало 20-30 тис. людей. Одна з найбільших акцій депортації у львівському гето відбулася у березні 1942 року. Більше двох тижнів до помешкань заходили групи співробітників юденрата, єврейські поліцейські та німецькі солдати, які шукали людей похилого віку та хворих.

У десятьох транспортах до табору смерті в Белжці німці перевезли майже 15 тис. осіб. Усі вони були вбиті в газових камерах. Наступна операція була проведена 24 червня 1942 року – на вулицях гето було розстріляно від 5 до 8 тис. євреїв. Частина з них була депортована до Белжеця.

У червні 1943 року гето було остаточно ліквідовано. 1 червня німецькі підрозділи з вогнеметами увійшли до єврейського кварталу. Зустріли збройний опір.

Полонені у Янівському таборі у Львові (Фото: Wikimedia Commons)

„Німці створили в окупованій Польщі більше 500 гето. Перші розправи над євреями були в гето на сході. Перші заколоти польських громадян єврейського походження проти геноцидів відбулися на північному сході Польщі. Кожна з підпільних груп діяла самостійно. Повстання мали схожий сценарій – вони спалахнули безпосередньо перед ліквідаційними діями”, – говорив проф. Гжегож Берендт у розмові з Порталом PolskieRadio.pl у 2018 році.

Загалом у Львові німці вбили майже 40 тис. осіб. Близько 65 тис. померло в газових камерах табору смерті в Белжці. Інші – 15 тис. осіб – померли від голоду, хвороб або були відправлені в табори примусової праці. Лише одиницям вдалося врятуватися і дочекатися визволення.

Львів – який перебував у радянських руках з 22 вересня 1939 року – був захоплений німцями 30 червня 1941 року. У момент окупації міста німецькою армією, в ньому було більше 160 тис. євреїв.

Ще у 1941 році в околицях були створені центри примусової праці для єврейського населення: Янівський табір у Львові та табори у Винниках, Острівці, Куровицях, Лацьких, Дрогобичі, Якторові, Бориславі та Плухові.

Джерело: polskieradio24.pl