Фото: zamek-krolewski.pl
230 років тому, 3 травня 1791 року, польський Чотирилітній сейм після бурхливих дискусій шляхом акламації прийняв урядовий акт, який увійшов в історію як Конституція 3 Травня. Це був другий у світі та перший в Європі закон, що регулював організацію державної влади, права та обов’язки громадян.
Як вважає історик, проф. Генрик Самсонович, Конституція 3 Травня є важливим елементом колективної пам’яті, без якої не може існувати жодна громада. На його думку, Польща відновлювала незалежність тричі: 3 травня 1791 року, 11 листопада 1918 та 4 червня 1989 року.
Метою урядового акту було врятувати Речі Посполиту, територія якої була обмежена внаслідок першого поділу, проведеного Пруссією, Австрією та Росією в 1772 році.
Конституцію прийнято у Королівському замку в Варшаві.
„Сесія, яка розпочалася близько обіду, була інсценізована. На початку були зачитані підготовлені належним чином дипломатичні депеші, що демонстрували зміну ситуації у міжнародних відносинах на шкоду Речі Посполитій. Сейманам намагалися довести, що в цій ситуації безпеку державі може забезпечити лише прийняття нової форми правління. За наказом короля був зачитаний проєкт конституції. Це викликало багато спротиву”, – пише проф. Пьотр Угнєвський у статті „Як було прийнято Конституцію 3 Травня”, опублікованій на сайті dzieje.pl.
Супротивники підіймали, зокрема, той факт, що проєкт конституції говорив про спадковість престолу, що суперечило pacta conventa, які присягнув Станіслав Август. Вони також зазначали, що процедура дебатів щодо проєкту конституції не відповідає нормам.
Фото: zamek-krolewski.pl
„Король виступав тричі, вказуючи на нагальну необхідність зміни старої системи. Нарешті, коли він підняв руку в знак готовності виступити вчетверте, цей жест випадково сприйняли як заклик прийняти законопроєкт шляхом акламації. І це насправді сталося після цього непорозуміння. Тоді почали вигукували +Віват король! Віват Конституція!+. Станіслав Август негайно поклявся +Урядовим актом+ на руки краківського єпископа Фелікса Турського”, – пише проф. Угнєвський.
Перші речення документа наголошували на єдності держави, виразом чого мав бути один уряд, скарбниця та армія. Перша стаття конституції підтвердила домінуючу роль католицької релігії. Друга підкреслила позицію шляхти, гарантуючи їй привілеї, надані в минулому. „Ми визнаємо шляхту як головних захисників свободи та цієї конституції; кожному шляхтичу з чеснотою, громадянством і честю, її святість, яку слід поважати, її постійність повіряємо охороняти, як єдину твердиню нашої батьківщини та наших свобод”, – наголошено в законі.
Третя стаття документа підтверджувала право городян на самовизначення у важливих справах, володіння землею та прийняття їх до шляхетського стану.
Четверта стаття зберігала підданство селян шляхті, приймаючи водночас селян „під захист закону і національного уряду”, що гарантувалося угодами, укладеними ними з власниками земель. Також була надана свобода кожному селянину, який прибув або повернувся після втечі, що мало заохочувати селян з інших країн жити в Польщі.
Конституція встановлювала тристоронній поділ влади. Законодавчу владу мав здійснювати двопалатний парламент, до складу якого входили Сейм – 204 депутатів з-поміж шляхти та 24 уповноважених міст – та Сенат (до складу якого входили єпископи, воєводи, каштеляни та міністри під головуванням короля), з обмеженою роллю.
Виконавчу функцію мали обіймати король і відповідальний перед Сеймом уряд, який називався Вартою прав. До його складу входили примас і міністри поліції, печатей (внутрішніх справ), скарбниці, війни та закордонних справ. Король міг призначати міністрів, сенаторів, єпископів, офіцерів та чиновників, а під час війни він був головнокомандувачем армії. Судова роль у державі покладалася на незалежні трибунали. Планувалася реформа судової влади та створення земельних і міських судів, а також Коронного трибуналу та оцінювачів судів.
Фото: zamek-krolewski.pl
Глава шоста документа стосувалася організації роботи Сейму. Вона ліквідовувала вказівки парламенту, які зобов’язували депутатів займати позицію відповідно до волі виборців, і скасовувала право ліберум вето, запроваджуючи голосування більшості. Термін повноважень мав тривати два роки, а засідання скликались залежно від потреб. Кожні 25 років мав збиратися надзвичайний Сейм, під час якого депутати мали працювати над удосконаленням конституції.
Було введено успадковування трону, скасовуючи вільні вибори. Наступником престолу після Станіслава Августа мав стати саксонський курфюрст Фрідріх Август, онук Августа ІІІ Саса та його нащадки. У разі смерті короля або його нездатності виконувати свої обов’язки, регентство повинна була виконувати Варта прав, під головуванням королеви або примаса.
Остання стаття документа була присвячена „національній збройній силі”, метою якої був захист суверенітету країни.
Прийняття Конституції 3 Травня отримало широкий відголос у всій Європі.
„Після 3 травня Станіслав Август переживав період своєї найбільшої популярності, справжнього обожнювання +батька батьківщини+, а також оплесків освіченої Європи, де лише в радикальних середовищах Французької революції +монархізм+ Конституції 3 Травня не був схвальним”, – пише історик проф. Єжи Міхальський, автор біографії Станіслава Августа. („Станіслав Август Понятовський”)
На думку експерта з історії Польщі XVIII століття, проф. Зоф’ї Зелінської, Конституція 3 Травня була фундаментальним зрушенням, у порівнянні з попереднім режимом, однозначно республіканським. Сильна, як на польські традиції центральна виконавча влада, міцна позиція короля в ній і, нарешті, значні прерогативи, які правитель зберігав на Сеймі, вказують на те, що систему, створену урядовим актом, можна вважати монархізмом, межі якого визначає конституція, тобто конституційним монархізмом.
Фото: zamek-krolewski.pl
Дослідники аналізували не лише текст урядового акта, але й обставини його введення. У книзі „Чи прийняв Чотирилітній сейм Конституцію 3 Травня?” історик станіславівської епохи проф. Бартломій Шиндлер доводить, що конституція була створена з порушенням закону та з сильним спротивом шляхти, яка насамперед заперечила ідею скасування виборів престолу, замінивши його правонаступництвом (це суперечило договору pacta conventa, що долучався до генрихівських статей 1573 року).
Як пише Шиндлер, під час засідання Сейму противникам реформ загрожувала смерть, а депутата від Каліша, Яна Сухожевського, били ногами. Зокрема, залякування опозиційних депутатів, – пояснює історик, – мало спричинити виведення вранці 3 травня з казарм відділів пішої коронної гвардії та оточення ними Королівського замку, де проходили обговорення на тему конституції.
„Що до того, що конституція була введена на шляху державного перевороту, не сумнівався навіть її ініціатор Станіслав Август, який щиро зізнався: +І на третій день травня, pluralitas [більшості], не було, тому що не було турнусу [голосування], а що не було unaminitas [одностайності], самі протести демонструють”, – каже Шиндлер.
Спроба реалізації конституції була зірвана ще в середині 1792 р. Це було пов’язано з тарговіцькою конфедерацією (створеною лідерами магнатських середовищ з метою відновлення попередньої політичної системи Речі Посполитої та під гаслами захисту загроженої свободи проти реформ Конституції 3 Травня), а також наступом російської армії на кордони Польщі.
„Урядовий акт (...) сприймався освіченими європейськими колами, як другий закон такого роду у світі після конституції Сполучених Штатів Північної Америки, прийнятої в 1787 році. Попри його знищення, він залишив важливе послання полякам на майбутнє, як досягти без насильства згоди у фундаментальних питаннях для суспільного блага”, – пише проф. Пьотр Угнєвський у статті „Як було прийнято Конституцію 3 Травня”.
Джерело: dzieje.pl
З польської переклав: Артур Сойка
