У селі Нижнів Тлумацького району Івано-Франківської області вшанували поляків та українців, які загинули наприкінці серпня 1920 року, захищаючи ці землі, а також всю Європу від навали більшовицької чуми.
28 серпня на підступах до Нижнева – на той час важливого стратегічного транспортного вузла – у бою зійшлися відділи 6-ї бригади Війська Польського та 3-ї, так званої Залізної Армії УНР із військами більшовицької Росії.
Тривала польсько-радянська війна. На підступах до Варшави розгорталися події, які увійшли в історію як Чудо над Віслою. На теренах Львівського та Станиславівського воєводств об’єднані сили українців та поляків стримували більшовицькі відділи, які проривалися на підмогу до інших російських окупаційних частин до Варшави.
У бою під Нижневом 28 серпня загинули польські вояки, було смертельно поранено хорунжого Армії УНР Тихона Хилюка, який після лікування і спроб порятунку все ж помер наступного дня, 29 серпня.
Польських та українських солдатів було поховано на цвинтарях Нижнева.
Пам’ятна дошка на римо-католицькому цвинтарі у с. Нижнів (Фото: Володимир Гарматюк)
З нагоди 100-ліття геройської загибелі солдатів, 28 серпня 2020 року на римо-католицькому та греко-католицькому цвинтарях Нижнева біля могил загиблим солдатам було відправлено спільні панахиди за участі священиків УГКЦ Нижнева – оо. Андрія Сем’янчука і Василя Палюги, та о. Артура Заухи із римо-католицького храму Св. Апостолів Петра і Павла з Обертина.
Присутні говорили про геройську смерть вояків, які загинули за свою віру, незалежність, свободу, за те, щоби зупинити російську навалу на Європу.
Сьогодні, через 100 років, Росія не покинула своїх загарбницьких ідей та інтересів, каже о. Василь Палюга. Приклад маємо на сході України, а тепер і в Білорусі. Але ми віримо, що Бог дав нам силу боротися за незалежність і віримо, що ми її втримаємо. І молимося до Бога, щоби він упокоїв з миром цих праведників, які свого життя не пожаліли.
Могили у 1939 році було наказано знищити радянською окупаційною владою, яка прийшла на ці землі з початком ІІ світової війни.
„Сьогодні достеменно відомо ім’я та прізвище лише одного польського вояка, похованого у братській могилі на римо-католицькому цвинтарі Нижнева”, – розповідає Дмитро Романишин, керівник громадської організації „Каменяр”. Він з місцевою молоддю опікується похованнями і досліджує цю тему.
Хрест на греко-католицькому цвинтарі у с. Нижнів (Фото: Володимир Гарматюк)
„Поховання польських солдатів було лише частково пошкоджено. Під шаром ґрунту волонтери організації з часом відшукали потрощену мармурову таблицю, на якій частково можна прочитати ім’я та прізвище одного з похованих там польських солдатів – Теодора Берґа. Прізвище іншого вояка – Адама – прочитати можна лише частково. Імен інших вояків, там похованих, відшукати наразі не вдалося”, – каже Дмитро Романишин. Також він розповідає, що у Нижневі зберігаються записи про відвідини могили польських вояків у 1936 році військовиками Війська Польського.
А от могилу вояка Армії УНР Тихона Хилюка було знищено цілковито. Згодом старі люди показали місце, де його поховали. Тепер тут встановлено символічний пам’ятний хрест.
„На жаль сьогодні, багато хто забуває, що за незалежність треба боротися все життя, її треба берегти і цінувати”, – заявила директор Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську Мар’я Осідач.
„Ця подія насправді дуже позитивна у відносинах Польщі та України. Я тішуся, що ми маємо сьогодні можливість тут бути і вшанувати пам’ять загиблих. Дякую панові Дмитру Романишину за ініціативу, за те, що громадська організація підтримує це місце. У нас всіх найбільша цінність – це пам’ять. Якщо ми будемо пам’ятати про ті сторінки – і злі, і добрі, – пам’ять дозволить нам не робити помилок на майбутнє. Дуже тішить, що пан Дмитро передає цю пам’ять також молодому поколінню”, – додала пані Осідач.
Під час поминального заходу прозвучали гімни України та Польщі, до могил було покладено квіти і запалено свічки.
Захід відбувся із дотриманням правил карантину внаслідок пандемії COVID-19.
Текст: Володимир Гарматюк
Програма радіо CKPiDE:
Фото: Володимир Гарматюк