Фото: Зенон Мірота/ ECS

Стосунки між європейськими країнами формуються згідно принципу солідарності. Це певна гарантія побудови кращого майбутнього Європи.

Сорок років тому, гарячими літніми місяцями 1980 року, Європа виглядала зовсім по-іншому, аніж сьогодні. Континент тоді перетинала залізна завіса, яка була не лише метафоричною лінією політичного поділу. По суті, вона відділяла вільні і демократичні країни від тих, яких було позбавлено суверенності і поставлено в цілковиту залежність від радянської імперії.

До країн, залишених після війни під протекцією комуністичної влади, потрапила також і моя батьківщина – Польща. Польща, яка в результаті ІІ Світової війни втратила близько 6 млн. громадян, з чого половину становили польські громадяни єврейського походження. Це – катастрофа, після якої, по-людськи, ми не мала права піднятися.

А все ж ми намагалися. У часи повоєнної неволі, названої періодом Польської Народної Республіки, поляки не відмовилися від змагань до реалізації мрій про самостановлення, свободу і незалежність. Ми ніколи не змирилися з несправедливим вироком історії. Тому в Польщі постійно були здійснювані спроби героїчної боротьби з залежним від Москви режимом. На жаль, безрезультатно. Комуністична влада криваво пацифікувала всілякі суспільні протести, контролювала суспільство або ж цензурувала прояви свободи у мистецтві й літературі. З кожним наступним протестом з’являлося щоразу більше жертв, але попри те надія не згасала.

Плодом цієї надії був серпень ’80, справжній переломний момент. Це був неймовірний феномен у масштабі цілого радянського блоку. Щось, що викликало загальносвітове здивування і водночас подив. Після серії робочих страйків у корабельнях та інших робітничих установах по цілій Польщі деспотична комуністична партія мусила врешті прогнутися. І тоді було виражено згоду на створення першої в історії країн радянського блоку, незалежної від влади, самоврядної професійної спілки.

Так народилася „Солідарність”. Формально це була спілка, але, по суті, загальнонаціональний суспільний рух, який об’єднав мільйони поляків у одну, сповнену вірою спільноту. Звідки бралася ця віра? Ми черпали її, і черпаємо дотепер, з багатовікової політичної традиції – любові до свободи і демократії. З прив’язаності до Європи, якої Польща була активною частиною впродовж тисячі років. А також з натхнення, яке розбудив у польському суспільстві Папа Іван Павло ІІ – його вибір на Петрову Столицю був для поляків неустанним джерелом надії і сили.

Сьогодні, роки опісля, дуже виразно видно, що „Солідарність” була камінчиком, який викликав лавину і, в результаті, – падіння залізної завіси 1989 року. Завдяки „Солідарності” Польща звільнилася від радянської сфери впливу, а Європа могла знову статися єдиним цілим.

Хоча від народження „Солідарності” минуло вже сорок років, ідеали солідарності й надалі є і повинні бути для нас постійно живими. Ми, поляки, переховували їх не як музейні експонати, але як цінності, що визначають стандарти у громадському житті, своєрідний взірець, до якого ми прагнемо. Але солідарність становить щось більше, аніж суспільно-політичний постулат. Це – форма екзистенції, присутня також у щоденних жестах і поведінці. „Немає свободи без солідарності” – пригадуємо собі згідно з Іваном Павлом ІІ. І також ми пам’ятаємо, що немає солідарності без любові, а без двох останніх немає також майбутнього.

Коли наше суспільство переживає стихійні лиха – повені, катаклізми, пожежі, смерчі – солідарність стається не лише одним з метапринципів діяльності, але – просто умовою виживання. Ми бачили і постійно спостерігаємо це в боротьбі з пандемією коронавірусу. Безкорислива допомога, посвята для порятунку інших, щирий альтруїзм, емпатія, відкинення страху і егоїзму – такі приклади в найважчих моментах репрезентували медики, рятівники, служби порядку, фармацевти, а також продавці, вчителі, підприємці і сотні тисячі звичайних громадян. Це завдяки їхній поставі ми могли переконатися, чим є солідарність на практиці.

Однак, солідарність є занадто цінною, щоб ми пригадували собі про неї тільки в часи кризи. Її ідеали повинні становити також зміст щоденного життя, які б виражалися кожного дня у привітності, гостинності, відкритості чи розумінні. Щоб їх відкривати, вистарчить, що ми глибоко схилимося над власною екзистенцією, пізнаючи краще всі ці шляхетні риси своєї особистості.

Кожен, хто знайде в собі дух солідарності, зрозуміє, що він не може обмежуватися тільки до індивідуальної сфери. Солідарність вимагає спільноти, бо вона лише в ній вповні реалізується. Тому ми повинні прийняти її як фундаментальне правило нашого суспільного життя. Ми переконуємося у тому особливо сьогодні, коли мільйони поляків, подібно як мешканці інших країн Європи, змагаються з економічними наслідками пандемії. Повне обмеження поширення вірусу, а також швидке введення сміливої антикризової стратегії, яка оберігає і підприємців, працівників, їхні сім’ї, а також і ціле самоврядування – все це не було б можливе, якщо б ми не керувалися у нашій діяльності першопричиною солідарності.

Той самий дух є потрібний зараз також сучасній Європі. Ми разом опинилися на повороті і разом мусимо вийти з нього на пряму дорогу, однією спільнотою. Тому так важливо, щоб у момент випробування постава автентичної співпраці перемогла егоїзм. Ми прагнемо сильної Європи так, як хочемо сильної Польщі. Я переконаний, що ми будемо здатні формувати спільне майбутнє на стільки, на скільки приймемо спадщину „Солідарності” як фундамент наших дій.

Тому сьогодні, після сорока років від пам’ятного серпня ’80, нашим принциповим завданням є зробити так, щоб особливо в очах світу „Солідарність” не залишилась лише сторінкою з літопису польського народу.

Ми повинні зробити солідарність проєктом для всієї Європи, також тому солідарність є нашою пропозицією на майбутні десятиліття розвитку.

Стосунки між європейськими державами, незалежно від їхнього розміру і економічного потенціалу, повинні будуватися за зразком людських відносин. Останні в природній спосіб формуються саме згідно принципу солідарності. Це надійна гарантія побудови кращого майбутнього Європи.

Текст: Матеуш Моравецький, голова Ради міністрів Республіки Польща

Джерело: gov.pl


На фото: Серпнева страйк на Ґданській верфі ім. Леніна. Вид зверху на Ворота №2 та меканців, які зібралися під нею та працівники верфі. Над воротами розміщено транспарент з гаслом ПРОЛЕТАРИ ВСІХ ЗАВОДІВ, ЄДНАЙТЕСЯ!, а на даху караулу – дошки з 21 постулатами.

Партнери

Співпраця

Медіапартнери

Kancelaria Prezesa Rady Ministrów

Проєкт фінансується за кошти Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща в рамках публічного завдання щодо допомоги полонії та полякам за кордоном

Fundacją Wolność i Demokracja

Проєкт „Польська медійна платформа Україна” реалізується Фондом „Свобода та демократія”


Матеріал містить лише погляди автора/ів і не може бути прирівняний до офіційної позиції Канцелярії голови Ради міністрів Республіки Польща

Up