З нагоди такого чудового і прекрасного свята Дня захисту дітей, яке відзначаємо 1 червня, пропонуємо Вам інтерв’ю з нашою наймолодшою подругою Анітою Чірковою, про яке вона нічого не знала. Ми всі збирали її відповіді на різні питання, аби зробити їй несподіванку, і це було нелегко.

Скільки тобі років, Аніто?

Мені 11, але я іноді поводжуся так, ніби мені 5.

Розкажи нам, як це бути дитиною?

О, пречудово. Можу робити все, що заманеться. Ну, майже все. Звісно, в певних рамках, які нам встановлюють дорослі (напраклад, моя мама). Не треба за себе платити. Гадаю, значно краще ходити до школи, ніж щодня ходити на роботу. Недавно я була з подругою на гойдалці і сказала, що дуже хотіла би бути дорослою. Я би воліла залишитися там, де я зараз є, в дитинстві. Ще хочу побути дитиною. Як на мене, дитинство не має мінусів. Якщо дорослі нам щось забороняють, то лише заради нашого блага, їм треба вірити, хоча, визнаю, це не завжди просто, а іноді навіть викликає спротив.

Ти дуже активна читачка бібліотеки Центру. Як так вийшло, що в часі комп’ютеризації ти вибираєш книжку?

Це, напевно, заслуга мами значною мірою, яка підкидала мені цікаві назви. Буває, що не кожна книжка припадала мені до душі, тож я мучуся з нею, або відкладаю. Але я люблю читати. Часто читаю фантастику. Зараз читаю „Ангеликів з вулиці Сливкової”. Це книжка про таку родину, про яку ніхто не знає, а групка приятелів хоче вивідати їхню таємницю. Останнім часом мені вдалося прочитати близько 5 книжок. Комп’ютер також важливий, але інакше. Під час „Чарівних ночей в бібліотеці” ми беремо участь у пригодах книжкових героїв і це незабутні пригоди. Тож я обираю книжку.

Тобі більше до вподоби польські автори чи інші? Багато часу йде тобі на читання?

Я знаю лише польських і українських авторів. Я читаю польською і добре розумію, про що йдеться. Чи багато часу? Залежить від книжки. Наприклад, дві книжки прочитала за один вечір – близько 100 сторінок. Але то були дні, коли я майже не ходила до школи. Коли є навчання, я маю менше часу, бо приходжу додому, роблю домашні завдання, потім вечеря і спати. Я читаю більш-менш систематично, максимум пів години. А якщо дійсно хочу прочитати книжку, яка мене цікавить, то сидітиму до ночі. Все залежить від настрою, якщо він гарний, то читаю багато.

Чим ти займаєшся у вільний час?

У вільний час я малюю. Іноді щось дивлюся на планшеті, в телефоні чи телевізорі.

Я знаю, що ти написала гарний вірш про Варшавське повстання. Це твій перший вірш? Чи хотіла б далі писати вірші? І чому ти вибрала таку складну тему?

Це був такий перший вірш, який я не тримала собі в голові, а комусь наважилась показати, прочитала. Перший вірш, який я записала. Можливо, я і далі писатиму вірші. Мені сподобалося. Особливо реакція мами і моєї вчительки, пані Ренати. Я вибрала тему Варшавського повстання, бо вона мене цікавить. Коли я глибше почала вивчати історію Польщі, виявилося, що я так мало насправді знаю. Я вирішила, що справа честі дізнатися про найцікавіші події. Пам’ятник Малого Повстанця у Варшаві став для мене натхненням, що поєднав історичні факти з моїм мисленням. Тож я мусіла висловити свої емоції.

Ким би ти хотіла стати, коли виростеш?

Колись я хотіла стати лікарем. Тепер думаю про те, аби стати художницею чи співачкою. Ще колись думала про акторство. Загалом зараз подумую про акторство.

А яка музика тобі подобається? Яку останню пісню ти співала?

Я люблю джаз. Він класний. Останнє, що співала, – це пісня Чеслава Нємена „Який колір ти хочеш вибрати” на поетично-музичному дійстві „Поезіє, що в імені Твоєму?”.

Чи ти б хотіла навчатися у Польщі?

Ще як я була дуже маленькою, я дивилася телевізійну програму „Орел і решка”. Це програма про подорожі, і в одній з частин було показано американський університет, один із найвідоміших у світі. І моєю мрією стало навчання саме там. Але це страшенно дорого, а безкоштовно там можна навчатися лише, маючи американське громадянство. А я не маю нічого спільного з американцями. Хочу бути в Польщі, серед своїх, тож зроблю все, аби навчатися в Польщі.

Чим для тебе є Польща?

Загалом, Польща – це така країна… По-перше, демократична. Наприклад, люди голосують на президентських виборах. В цьому суть демократії, коли кожна особа має право вибору. Польща дуже гарна, має гарні традиції. В Польщі майже всі люди добрі. В Польщі дешевше, ніж в Україні. В Україні, наприклад, можна купити один батончик, а в Польщі на ті самі гроші два. Це так спокусливо.

Які предмети в школі тобі найбільше подобаються?

Найбільше люблю малювання, фізкультуру. Колись я не любила англійську, але тепер, коли я почала трохи розуміти, то все гаразд. Якщо маю вибирати між математикою, історією і географією, то на першому місці у мене історія, далі географія і вже насамкінець математика.

Чи пригадуєш свій перший день у школі?

Так. Я зайшла до класу, більшість дітей плакали. А я собі так стояла, аж раптом підходить до мене моя перша вчителька, говорить до мене польською, а я їй польською відповідаю. Діти нічого не розуміли, а я вже з вчителькою розмовляла. Пішла до школи, вже знаючи польську мову. З народження говорю польською. Я з польської родини. Українську вивчила в садку, бо там усі розмовляли українською.

Що б ти побажала своїм ровесникам з нагоди Дня захисту дітей, а що дорослим?

Бажаю Вам, аби Ви були мудрі і не потрапляли у погане товариство, бо якщо хтось потрапляє під поганий вплив, важко звідти вибратися.

Бажаю Вам, аби в школі все було добре, бо якщо все добре у школі, то і потім теж все складається найкраще. Будьте дітьми, а дорослими бути ще встигнете. На все свій час.

А дорослим? Бажаю Вам, щоби в аптеках не було дуже дорого, бажаю Вам добрих заробітків, аби ніхто не почував нужди ні в чому у ваших родинах. Хай вас люблять діти, нехай старість пройде в оточенні найближчих.

Я би дуже цього хотіла.

Закінчи речення: Після школи буду…

Не знаю, що буду… Страшно собі уявити екзамени, як дам собі з ними раду. Так чи інакше, змушена буду вчитися в якомусь університеті.

Але дитиною бути класно.

Опрацювала: Данута Стефанко
Переклад з польської Володимира Гарматюка

Час „В” надходить

Коли після пострілів люди вертають додому,
Коли невдовзі знову до бою,
Птахи вже знають,
Що надходить пора буремна,
Як в небі над Варшавою,
Літають заклопотані.
Встають солдати в сірих мундирах,
По обидва боки, година „В” надходить...
Вистріл! Починається бій...
Йдуть наші без страху, і ворог також.
Вже 60 минуло днів, вже майже вільна Варшава!
3 дні... Ми програли... Варшава впала, нема вже Варшави...
І лиш каміння з висоти пташиного лету, як мак розсипаний ген внизу.

Аніта Чіркова
переклад з польської Володимира Гарматюка

Текст опубліковано в 5-6 (83-84) номері Малого поляка
Травень – Червень 2019