Чим для вас є святість? Асоціюємо це поняття з Богом, з Ісусом, чимсь дуже далеким і недосяжним. Одні кажуть, варто лише помолитися, попросити і відкриється. Інші кажуть, не все так просто.

Дехто глибоко вірить в те, що все це реальність. Власне, на вірі й тримається ця віра, даруйте за тавтологію. Дехто вважає це міфом, звичайним християнським міфом, як, наприклад, давньогрецька міфологія, єгипетська, шумерська чи східна або азійська.

До речі, хто такі святі і звідки вони беруться? Не йдеться про ангелів та інших створінь небесних, про яких ми знаємо з книжок, фільмів, картин, пісень та іншого продукту людської цивілізації. Йдеться про звичайних людей, яких за якісь їхні справи у цьому житті самі ж люди вирішують канонізувати і зарахувати до числа святих.

Ну власне, люди, бо що, коли там насправді нікого нема? І все, що ми, начебто, знаємо, – це лиш така тюрма, з якої крок вліво, крок вправо – вважай, що втеча. Бог – якщо він є – дав нам розум. А розум це така штука, яка штовхає нас до сумнівів. І що вже казати про нас простих, коли і великі (навіть ті, хто канонізований нині) сумнівалися. В сумнівах, зрештою, народжується Істина. І, може, саме це і мав на увазі понтифік Йоан Павло ІІ, коли зійшовши на ватиканський престіл, сказав до людей „Не бійтеся! Відкрийте двері Христові!”

40 років тому це сталося. Днями в Івано-Франківську про це нагадали. У доволі цікавий спосіб.

19 жовтня у приміщенні Івано-Франківської обласної філармонії ім. Іри Маланюк відбувся концерт пісень з дійства „Святий з Вадовіц – Йоан Павло ІІ”.

Вперше його показали на Всесвітніх днях молоді у Кракові у 2016 році. Тоді ж спектакль побачили на сцені Краківської опери та перед родинним домом Йоана Павла ІІ (Кароля Войтили) у Вадовіцах. Спектакль був уже сім разів показаний в різних місцях у Польщі. І ось вперше прем’єра поза межами Польщі – в Івано-Франківську, в Україні.

На жаль, привезти весь спектакль – а це і світлові ефекти, і візуальна частина, і великий оркестр, і танцюристи – можливості не було. Тому на Прикарпаття приїхала вибрана пісенна частина дійства.

- Ми хотіли показати дорогу до святості Йоана Павла ІІ. Молоді не дуже, а ми пам’ятаємо, як він своїм словом і ділом змінював світ, якою був людиною. І це така шана для нього. Але цей спектакль – інакший, ніж всі інші. Ми показуємо його дорогу до святості, яка не була дуже простою, показуємо спокуси, які чигають на всіх, і на святих також, показуємо, що треба витримати: прагнути правди, керуватися любов’ю у стосунку до інших. І саме так діяв Кароль Войтила, Йоан Павло ІІ, – говорить Павел Мєрнічак, голова Фундації „Сповнені культурою”, яка ініціювала створення дійства.

В самому спектаклі немає понтифіка, немає актора, який би грав його роль. Однак тексти пісень, видовище мали б наштовхнути глядача на певні роздуми. Окрім музичної частини і хореографії в спектаклі також є дві протилежні сили – світла постать, яка читає фрагменти з історії життя Папи, спогади людей про чуда, які з ними трапилися, коли вони дізналися про Папу чи зустрілися з ним, а також є темна постать – адвокат диявола, роль якого чудово втілив Радослав Кшижовскі, актор театру і кіно.

- Роль, яку сьогодні зіграв, загалом дуже близька моєму розумінню того феномену постаті Йоана Павла ІІ, і близькими є мені слова, які з’являються в останньому монолозі „жоден святий нічого не зробить”, доки люди не зрозуміють, що у них в серцях відбувається, не спробують побачити інших, зауважити в інших щось надзвичайне, доти нічого не зміниться. Ця функція, яку я мав сьогодні, є близька тому, що думаю, у що вірю. Постать Кароля Войтили завжди мене цікавила, це дуже неоднозначна постать, різне про нього говорять, була це багатогранна постать, незвична. Я багато де з ним не погоджуюся, і тому власне, погодився на участь в цій історії, бо те, як подав її Міхал Заблоцкі, видається мені дуже цікавим, – говорить Радослав Кшижовскі.

У спектаклі задіяно відомих і чудових музикантів, композиторів, виконавців, акторів, серед яких Юстина Реченєді, Маґда Стечковска, Анджей Зеліньскі. Лібрето, тексти пісень написав видатний краківський поет Міхал Заблоцкі, який також є режисером мультимедійного спектаклю.

Папа Йоан Павло ІІ, як ніхто розумів українців і гоніння на церкву в Україні в радянські часи, каже запрошений на спектакль Володимир Війтишин, архієпископ і митрополит Івано-Франківський Української Греко-католицької Церкви. Він пригадує, скільки Папа зробив для відновлення УГКЦ в Україні, що довший час перебувала у підпіллі, і як вітали його вірячи під час візиту до Києва та Львова вже після проголошення незалежності України.

Про ту подорож Папи до України у 2001 році розповідає виставка, яку показали у фойє філармонії. Підготував її Інститут міжкультурного діалогу ім. Йоана Павла ІІ у Кракові. Її вже бачили у Львові, а також планують показати в інших місцях в Україні.

- Ми стараємося підтримувати всі ініціативи, які мають значення, які служать зближенню поляків та українців, показують великі цінності. Під час своєї подорожі в Україну Папа повторив слова, сказані під час свого понтифікату „Не бійтеся!”. На цій виставці є найцікавіші фото і цитати понтифіка під час тієї мандрівки Україною. Нам здається, що це такий місток – перша мандрівка Папи до Польщі в 1979 році і його приїзд до України. Авторка тієї виставки Домініка Ямрози, яка багато років займається його науковим і духовним доробком, усвідомила, наскільки актуальними є слова Йоана Павла ІІ. І мені здається, що ті слова, мовлені Папою у Києві та Львові, досі є актуальними, – сказав Генеральний Консул РП у Львові Рафал Вольскі.

Івано-Франківська публіка вітала спектакль стоячи, що неабияк зворушило артистів. Павел Мєрнічак каже, так їхній спектакль вітали вперше і це тільки стимулюватиме їх приїхати до України ще не раз. Тим більше, що Фундація знайшла тут хорошого партнера – Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, що виступив співорганізатором дійства.

Концерт був співфінансований Канцелярією Сенату Республіки Польща в рамках конкурсу проектів скерованих на опіку над полонією та поляками за кордоном у 2018 році.

Текст: Володимир Гарматюк

Фото: Руслан Іваночко, Каміль Баньковскі, Леон Тищенко