25-27 травня 2018 року в Івано-Франківську відбулася культурна подія, яка вже три роки є однією з головних подій, що презентують польську культуру, історію і мову за межами Польщі. Відбулися Дні польської культури.

Подія, незмінним організатором якої вже три роки поспіль є Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, зайняла своє достойне місце в календарі культурних імпрез польської громади в Західній Україні. Про Дні польської культури в колишньому Станіславові говорять не тільки в Україні, адже на запрошення організаторів участь у цьому заході беруть культурні діячі та науковці з Польщі.

- Це об’єднує народи, об’єднує країни, суспільства, бо ми показуємо культуру Польщі в Україні, а участь в цих заходах беруть представники партнерських міст Івано-Франківська з Польщі, – так говорили на урочистому відкритті Днів польської культури представники польської та української влади: консул Генерального Консульства Республіки Польща у Львові пан Рафал Коцот і заступник міського голови Івано-Франківська пан Богдан Білик. – Тож ми поза політикою нав’язуємо і поглиблюємо українсько-польські стосунки, працюємо в галузях економіки, туризму, науки.

Дні польської культури презентують громадянам і гостям Івано-Франківська не тільки польську музику (класику, народну чи сучасну), польську кухню чи польську літературу. Також на цих подіях піднімаються важливі теми спільної історії, історичних подій, які впливали на суспільне життя народів, що його разом проживали, а навіть відбиваються на сучасних відносинах.

Чергову лекцію на цю тему в рамках Днів польської культури та чергова в переліку лекцій, присвячених 100-літтю відновлення Незалежності Польщі, запропонував у Центрі польської культури та європейського діалогу докторант Університету ім. Міколая Коперніка з Торуня пан Ярослав Краснодембскі.

Станіславів, на думку пана Краснодембского, це місто, яке щоразу користується ширшим зацікавленням серед тих, хто в ньому проживає, але й серед науковців інтерес до нього зростає. Дослідники останніми роками приїжджають сюди все частіше, беруть участь в міжнародній науковій конференції „Станіславів та Станіславівщина”. Однак все ж, рівень тих досліджень не є таким, якого ми сподівалися. Тобто, до сьогодні не з’явилося наукової монографії, присвяченої цьому місту, окрім, звісно, дуже важливої, книжки про архітектуру міста Жанни Комар.

Подібну думку висловив і присутній на лекції кандидат історичних наук з Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника, Петро Гаврилишин. Він підкреслив, що доповідь пана Краснодембского передовсім є цікавою з огляду на те, що Івано-Франківськ досі не має класичної академічної історичної монографії.

- Гадаю, пан Краснодембскі сьогодні є одним із головних фахівців у питаннях польського життя, польської історії Станіславова. З українського боку досить мало осіб займаються польської історією. Історичний період до другої світової війни є недослідженим. Це дивно, що немає доброї історичної монографії про Івано-Франківськ, але такої класичної, академічної. І це стане викликом для сучасних і майбутніх істориків. Це ненормально, що місто, яке має історичний факультет, не має такої книжки. Хоча, багато пишуть на ті теми і в пресі, і краєзнавці, але є потреба в одній ґрунтовній науковій книзі високого рівня. – сказав пан Петро Гаврилишин.

Тема, як сказав сам пан Краснодембскі, доволі гостра. Оскільки для українців, зокрема в Західній Україні, поняття „креси” є не надто приємним. Але такою є історична пам’ять польського народу.

- Тут варто також би пригадати слова професора Станіслава Ніцеї, який говорив, що Станіславів лежить на периферії польської історичної свідомості. Це змінюється, і, сподіваємося, цей історичний образ міста спроможуться побачити сучасні мешканці його – і поляки, і українці, що цей образ певною мірою стане справжнім. - Попри все, говорить пан Краснодембскі, міжнародні відносини столітньої давності і тепер суттєво відрізняються, тому на це треба дивитися саме під таким кутом зору.

Пан докторант обрав часом своїх досліджень період від початку галіційської автономії – рік 1867 аж до часу, коли владу в Станіславові перейняло польське військо і місто увійшло до складу Другої Речі Посполитої. Під час лекції історик розповів слухачам про активність польського населення, яке потужно організовувалося в різноманітні товариства, головними з яких були Музичне Товариство ім. Станіслава Монюшки, ремісниче товариство „Ґвязда”, тоді ж було закладено і літературну спілку ім. Юліуша Словацкого. Окрім того, пан докторант показав, яким чином поляки підкреслювали свою національну самобутність. Власне, в стилі будування споруд, зокрема приміщення театру, яке належало Музичному Товариству ім. С. Монюшки, але й також було відкритим місцем для живого українського слова – там зокрема відбувся концерт оперної зірки світової слави Соломії Крушельницької. Тобто театр був відкритий не тільки для поляків, але й євреїв, українців, інших народів, які тут проживали. Окрім того, важливим місцем самобутності польського народу, який підкреслював його національну свідомість, зрілість, був пам’ятник Міцкевича, який спорудили на століття народження поета в 1897 році і досі можна його побачити дещо видозміненим, бо у міжвоєнне двадцятиліття його було відновлено.

- Для мене це була дуже важлива лекція, бо я вкотре міг виступити в Центрі польської культури та європейського діалогу, який також підтримує традиції, зв’язані зі Станіславовом і не забуває про давню історичну назву цього міста, яку доволі часто можна почути і вживати в розмовах без жодних проблем. Я почуваюся тут доволі свобідно. Гадаю, це добра нагода запросити сюди усіх тих, хто відвідує Львів, і дуже часто забуває про більш віддалені закутки, такі як Покуття і Івано-Франківськ, що був історичною столицею Покуття. – підсумував пан Ярослав Краснодембскі.

За ґрунтовну лекцію з історії Станіславовa в особі пана Краснодембского подяку керівникові факультету Університету ім. Коперніка в Торуні висловив член Національної спілки краєзнавців України пан Леон Орел.

- Виявляється, в Торуні знають більше про Станіславів, ніж ми, що живемо тут. Такі лекції популяризують наше місто. Виявляється, Станіславів має багату історію. Звісно, на ці теми розмовляють, але багато і забувається. Я знайшов для себе багато нової інформації. Дякуємо і за дослідження історії міста, загалом за зацікавлення історією тих земель, що лежали на схід від Польщі, а одним із таких місць був, власне, і Станіславів.

„Польський шлях до Незалежності на кресовому Покутті” – це була вже третя лекція в рамках зустрічей з історією, організованих з нагоди 100-ліття відновлення Незалежності Польщі. Чергова лекція, яка відбудеться вже у червні, обіцяють організатори, буде не менш цікавою.

Текст: Роберт Кубіш

Фото: Володимир Гарматюк