Не знаємо, коли вперше і хто саме сказав, що поезія єднає людей. Але в суботу, 24 березня 2018 року в цьому могли переконатися ті, хто прийшов до Івано-Франківського обласного академічного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки. Адже тут відбулася 5 зустріч з поезією в рамках щорічного поетичного вечора „Поезіє, як Тебе звати?”, який вже має всі причини вважатися традиційним. І з огляду на свій маленький перший ювілей, і з огляду на те, що з кожним роком вечір відвідують все більше людей. Не даремно ж цьогоріч вечір поезії влаштували не в Центрі польської культури та європейського діалогу, як то було раніше, а в театрі ляльок. Минулого року людей до Центру прийшло стільки, що всім важко було вміститися в доволі просторій та гостинній залі ЦПКіЄД.
Більше 20 молодих учасників цьогорічного свята поезії підготували для глядачів цікаву програму. Без них, каже організатор дійства, пані Рената Кленчаньска, вона б не справилася. Вони відчувають одне одного і розуміють.
Читали поезії класиків польської та української літератури Івана Франка, Чеслава Мілоша, Збіґнєва Герберта, Халіни Посвятовської і Тараса Шевченка. Співали пісні, які раніше були віршами. Були також танцювальні виступи та індивідуальні музичні номери.
Головний і незмінний організатор свята пані Рената Кленчаньска з Центру польської культури та європейського діалогу говорить, що цього року під час підготовки сценарію і добору авторів звернула увагу на польських ноблістів та класиків. Наприклад, цього року не було поезій Адама Міцкевича чи Лесі Українки. Натомість вирішено згадати про тих авторів, які часто залишаються поза увагою слухачів, яких мало знають, бо вони або не включені до шкільної програми, або на вивчення їх творчості звертають не так багато уваги і виділяють на це не надто багато часу.
- Добираючи твори та авторів, я не намагалася притримуватися певних засад. Хіба що важливим для мене було включення Герберта, цьогоріч Сейм РП прийняв ухвалу що визнає 2018 рік роком Збіґнєва Герберта. І, Каміла Зейналова дуже добре дала собі раду з його віршем, а вірш той доволі складний, неримований. Нам хотілося аби зазвучала пісня „Мури” Качмарського. Цього року маємо сторіччя відновлення Незалежності Польщі. І дуже символічно, що ця пісня пролунала двома мовами, польською та українською, Адже тут боротьба „Солідарності” за незалежність перегукується із Майданом. І це пісня, на мою думку, мала б знайти відгуки в серцях слухачів. Адже так легко ту незалежність можна втратити. – сказала пані Рената Кленчаньска.
У вечорі також взяли участь івано-франківські автори Юлія Судус, Власта Власенко, Людмила Лінник, Леся Шкоропанюк та Володимир Гарматюк. Кожен з авторів додав колориту цьому вечору, читаючи власні твори або виконуючи пісні. Деякі з віршів присутніх авторів читали діти і це було неймовірно не тільки для глядачів, а й самих поетів – чути свої тексти інакше, не так, як звикли саме вони. Це ніби погляд на себе зі чужими, а понад то, дитячими очима. Так, наприклад, сказала Людмила Лінник. А Власта Власенко повідала, що вірш, який читала зі сцени, вибрала вже під час вечора – саме він видався їй найбільш допасованим до тієї атмосфери. Юлія Судус, яка два роки тому виконувала на святі поезії пісню Булата Окуджави, співала цього разу пісню Едити Гепперт „Не шкодую”. Співачка вражає поетку своєю емоційністю та глибиною почуттів. Володимир Гарматюк презентував вірш про розмову з Ісусом. Його вірші завжди сильні, особисті та інтимні заодно, вийняткові та проникливі, часто до сліз.
Вся програма тривала майже дві години. І глядачі, виходячи із зали, шкодували, що все так швидко закінчилося. Люди казали, що не збиралися йти додому, чекали продовження. Це, напевно, найвища нагорода для учасників та організаторів – чути такі відгуки.
То тільки із зали виглядає, що все легко і просто. Насправді, каже директор Центру пані Мар’я Осідач, за святом „Поезіє, як Тебе звати?”, стоїть багатомісячна кропітка праця учасників, організаторів, волонтерів.
- За кулісами, – каже директор, - стоїть важка праця, іноді сльози, емоції, зірвані голоси, смуток з невивченого тексту. Але коли до виступу залишається тиждень чи лічені дні, всі ніби враз мобілізуються, відчувають відповідальність і знають, що від них залежить успіх цієї події. Гадаю, що секрет того успіху і в тому, що учасники викладаються наповну, абсолютно. І глядач це відчуває. І відповідає тим самим. От, сьогодні тут виступили молоді артисти з Івано-Франківська, які чудово володіють польською та українською мовами. І поезія, яку читали, ніби прошиває тебе наскрізь, єднає культури, мови, людей, емоції. Не мовно єднає, а власне емоційно. – підкреслила пані Мар’я Осідач.
Це був перший ювілей, хоч і невеличкий, поетичного свята, організовуваного Центром польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську. Почавшись із невеличкого вечора „для своїх” він переріс у подію, яка має всі шанси стати однією з візитівок Центру на міському рівні. Хоча, хто зна, куди заведе поезія своїх шанувальників у пошуку її імені...
Фото: Дмитро Дем’янів, Володимир Гарматюк
