Вони молоді, повні надій та оптимізму. Хочуть втілювати свої мрії. Між ними часто сотні кілометрів українських доріг, але їх зближує те, що вони почуваються поляками. Вони пишаються цим, і їхньому почуттю гордості мали б заздрити земляки. Це польськість підштовхує їх до активної діяльності у своїх середовищах. Вони дуже поважно говорять про необхідність збереження мови, звичаїв і віри. Більшість з них знають, що в майбутньому працюватимуть для країни, в якій народилися. Інші хочуть оселитися в Польщі, про яку чули з розповідей дідусів ще з дитинства.

Якби не Центр польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську і пані Мар’я Осідач та її заступник Анджей Леуш, то напевно, ми ніколи б не зустрілися, – говорять учасники вже третього Форуму молодих поляків, які з’їхалися до колишніх Богушовиць, теперішніх Більшівців поблизу Івано-Франківська.

Місце, де організували третій форум, є винятковим. Це колишній кармелітський монастир блаженного Якова Стрепи, патрона львівської архідієцезії, а разом з тим Санктуарій Пресвятої Діви Марії Цариці Миру.

На узвишші, громадячись над місцевістю, відкриває свої двері для літургій, які служать монахи ордену конвентуальних францисканців. І хоча оригінальний, чудовий образ Матері Божої знаходиться з 40-х років у ґданьському костелі св. Катажини, культ місцевої Матері Божої не зник. Ось під такою особливою опікою тут розвиваються вже оцінені ініціативи, як то запроваджені з 2002 року Зустрічі молоді у молодіжному Центрі миру та поєднання при монастирі.

Тут і прийняли Форум молодих поляків, організований Центром польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську за підтримки і під патронатом Генерального Консульства РП у Львові, Сенату Речіпосполитої та Товариства „Спільнота Польська”.

Творимо спільноту

У цьогорічній зустрічі під назвою „Творимо спільноту” взяли участь тридцять чотири учасники. Частина майже місцевих із Львівської та Івано-Франківської областей. Решта – з далекого Києва, а також теренів, поблизу яких точиться війна, – з іще дальшого Запоріжжя.

Організатори зустрічі встановили високу планку. Метою форуму є не лише зміцнення контактів між поляками, що мешкають в Україні та розвиток ідеї спільноти та цінностей спільної справи. Фахові тренери з Польщі вчать тут молодих діячів польських організацій важкої справи бути лідером і складного мистецтва написання проектів.

- Починати було непросто, – згадує Мар’я Осідач, директор Центру польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську. - Я розшукувала польські організації в Україні. Знайшла їх понад двісті, і то певно ще не всі. Мені особисто довелося переконувати молодих людей приїхати на першу зустріч. Вони тоді справляли враження розгублених людей, невпевнених в собі, сповнених сумнівів. Сьогодні ті з учасників Форуму молодих поляків, що вже втретє приїхали, це люди, які знають, чого хочуть і успішно добиваються поставленої мети.

Пригляньмося до занять – вони схожі на ті, які в Польщі організують для людей, що керують неурядовими організаціями. Своєрідним нововведенням є запровадження навчальних елементів для підприємців. Молоді учасники занять цілковито поглинуті завданнями, які дають їм тренери.

Бути лідером

- Ми хочемо навчитися тут якомога більше, – говорить вісімнадцятилітня Юлія Сокол з Судової Вишні, що розташована на півдорозі між Львовом та кордонним переходом в Медиці. - Коли я приїхала на перший Форум молоді, мені було п’ятнадцять років. Все для мене було новим. Я почувалася розгубленою. Тут я ставала більш упевненою в собі. Сьогодні я знаю, що хочу у своїй місцевості розвивати польську культуру. Співаю в хорі „Лілія” в Судовій Вишні. Крім того, почала вивчати економіку у Кракові на нульовому курсі.

Kaроліні Мілені Єрмак також 18 років. Вона проживає у Києві. Танцює і співає у польському ансамблі пісні і танцю „Поляни з-над Дінпра”. Безмежно захоплена тим, що робить. Разом зі своєю київською подругою співає польську гуральську колядку. Її потужний голос домінує. Любить співати і танцювати. Вже бувала у Польщі, виступала з ансамблем під час жешувського Фестивалю полонійних ансамблів. Спостерігає за кількома старшими особами з групи, набирається досвіду. Вона вже знає, як це бути лідером. Єдина з усієї групи хотіла б жити в Польщі. - Мені було заледве кілька років, як я почала говорити мамі про свою мрію, про те, що хочу жити в Польщі, – зізнається Кароліна. - Тут вчуся дуже конкретних речей – як бути лідером, або написати проект – це дуже потрібне.

Нікіта Галка, її київський колега, здобуті під час Форуму вміння хоче використати у праці для України. - Я усвідомлюю, що в Польщі я був би одним із багатьох громадян. Тут можу бути у своєму середовищі лідером.

Плекати коріння

Євген Волошин зі Стрілкович поблизу Львова вивчає економіку в університеті ім. Івана Франка у Львові. Його батьки і діди поляки. Українську мову вивчив у школі. Входить до Культурно-освітнього центру польської спільноти в Стрілковичах. У Львові разом з приятелями відновлює Львівський клуб стипендіатів.

- Я сам був стипендіатом Фундації „Semper Polonia”, – згадує він. Батьки вирішили, що я вивчатиму економіку, хоча він не бачить себе в цій галузі. - Я хотів би працювати в якійсь неурядовій організації – визнає. У 2015 році був на виробничій практиці у Варшаві. Я був співорганізатором великого благодійного концерту разом з Фундацією „Солідарні з Білоруссю”. Євген також впродовж двох років займається волонтерством при Консульстві РП у Львові. Вважає, що сьогодні найбільш активними є польські осередки у Києві та Енергодарі на Запоріжжі.

Цю точку зору підтверджує активність двох учасниць Форуму – Наталії Кострушевич та Гелени Крисюк з Енергодару, міста в Запорізькій області. Наталя дуже добре говорить польською. Вивчала мову в Енергодарі. - Обидві з Геленою ми працюємо в Молодіжному енергодарському клубі польської культури ім. Генрика Сенкевича. – говорить Наталія. - Клуб створено три роки тому за ініціативою однієї з польських сімей. Стараємося плекати польську культуру серед наших земляків, які живуть в Запорізькій області. Це непросто. Часом особи з польським корінням говорять, що їхня національність їм байдужа.

Гелена Крисюк є донькою поляка, який потрапив до Енергодару, повертаючись із заслання в Сибіру. Тут залишився назавжди. Гелена вихована в польському дусі, хоча польською мовою володіє не так добре. - Багато хто з енергодарського клубу навчається в Польщі, – каже Гелена, - більшість повертаються і тут знаходять роботу. Тут на форумі, я переконуюся, що участь в ньому дає можливість знайти ідеї на майбутнє і визначитися з професією, які б дали змогу молодим полякам залишитися в Україні.

Обидві подруги вже три роки шукають поляків на Запоріжжі. Кажуть, що прагнуть зберегти їхню польськість. Працюють з людьми, які позбулися своєї національності і заявляють, що їх не обходить їхня національність. – У селі Біла Зорька поблизу Енергодару мешкає родина композитора Пендерецького, члени якої говорять, що польське їх не цікавить, – розповідає Гелена. - працюємо і з такими особами, аби в них відродилася гордість за те, що вони є поляками.

Марина Мазурок мешкає у Здолбунові Рівненської області. На Форумі втретє. Походить з польсько-української родини.

- Я тут, щоби познайомитися з людьми і польськими організаціями в Україні, – каже Марина. - Я вже реалізувала проект, профінансований Генеральним Консульством РП – „Польські святкові традиції”. Дуже важливо ефективно працювати для інших.

Марина в Здолбунові працює в Cool Center – посередник у контактах з польськими фірмами. Для неї важливо, що під час тренінгів, які відвідала в рамках Форуму молодих, вона отримає сертифікат лідера. Також вона вважає, що виїхавши до Польщі, стала б там однією з багатьох громадян. Тут же, в Україні чогось вартує у своєму середовищі. Хоче навчитися писати проекти.

Створення три роки тому Форуму молодих поляків вартувало організаторам неймовірних зусиль і багато праці, які виправдалися цілком. Їх єдиною та найвищою нагородою сьогодні є вдячність молодих людей та опановані ними вміння, які безперечно дадуть плоди в їхньому дорослому житті.

Текст: Анджей Клімчак
Переклад з пол.: Володимир Гарматюк

Фото: Анджей Леуш, Олександр Кутицький