В рамках циклу „Зустрічі з історією” у Центрі польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську проведено дві лекції, тематика яких стосувалась передвоєнного Станіславова та гуцулів у польському війську II Речі Посполитої.
Доповідачі проф. д-р габ. Александр Смолінскі та мгр. Ярослав Краснодембскі з університету ім. Міколая Коперніка в Торуні приблизили зібраній аудиторії культурну спадщину бувшої Речі Посполитої обох народів на її давніх східних теренах.
Військове обмундирування ІІ Речі Посполитої займає особливе місце у польській культурі. Варто приглядатись до нього з близька. Тут належить згадати про 49. Гуцульський стрілецький полк – групу ґуралів з південно-східних кресів. Вони були одягнені подібно до підгалянців. Стрільці підгалянські це військові 21. і 22. дивізії гірської піхоти, які одягали на голову, по регіональній традиції, клобук – войлоковий капелюх, до якого пришивали перо яструба чи орла. 49-й стрілецький полк відрізнявся тим, що один край капелюха був піднесеним до гори. Це звичайно закладено у гуцульській народній традиції про яку згадував під час лекції проф. Смоліньскі.
У своїй частині мгр. Краснодембскі представив Станіславів як „сучасну провінцію” на кресах ІІ Речі Посполитої.
- Впевнено можу сказати, що розташування Станіславова як міста, було провінціальним. Коли відкриваю різні чинники, які спричинювали, що Станіславів вирізнявся на тлі інших міст, не тільки у станіславівському воєводстві, але і у цілій ІІ Речі Посполитій, можу сказати, що була це сучасна провінція. Приклади, які я навів – показують Станіславів як місто сучасне. Покладаю надію, що це зацікавить не тільки науковців, але й також популяризаторів. Це історія, яку ми легко можемо передати іншим. Я розповів також про події та людей, які дійсно заслуговують на визначне місце у польській, як і в українській літературі. – сказав мгр. Ярослав Краснодембскі з університету в Торуні.
Станіславів у міжвоєнний період був містом розквітаючої економіки та культури. Під час зустрічі, яка відбулася 7 квітня 2017 року, представлено трішки інший Станіславів – місто як „сучасна провінція”. Як приклад показано м.ін. статистику спектаклів на провінції у виконанні театру ім. Станіслава Монюшкі в Станіславові. У сезоні 1936/1937 їх було 700, а в 1937/1938 представлено 859. Жоден театр у станіславівському, львівському чи тернопільському воєводствах не виставляв стільки виїзних вистав.
Фото: Анджей Леуш
